ДТП внаслідок неналежного стану автодороги. Хто відповідатиме та першочергові дії автоволодільця після ДТП.

Адвокатське бюро Осмарк

Часто виникають ситуації, коли при скоєнні ДТП винними в настанні матеріальної шкоди є не автоволодільці та їх безпосередні дії, а саме стан дорожнього покриття. В більшості випадків потерпілі від таких ДТП не звертаються до суду про стягнення шкоди.

Це зумовлено тим, що нібито немає винних, ніхто не порушував правила, сам в’їхав у вибоїну та ін.; шкода може бути не значною і немає часу та натхнення займатися встановленням винних та притягненням їх до відповідальності.

На моє переконання, цим потрібно займатися та притягувати до відповідальності відповідних посадових осіб. Нікому не потрібно розказувати про незадовільний стан наших доріг, і нехтування своїми правами призводить до бездіяльності та безкарності відповідних державних служб.

Давайте розглянемо, хто безпосередньо відповідає за стан автомобільних доріг (це важливо, адже дана служба буде виступати відповідачем у суді) та дії водія, які необхідно вчинити при настанні такої ДТП. Також подивимося, яка з цього приводу позиція Верховного Суду.

Отже, відповідно до Законів України «Про автомобільні дороги», «Про дорожній рух» саме Служби автомобільних доріг у відповідних областях (н-д, Служба доріг у Миколаївській області, тощо) є відповідальними по утриманню доріг в області. Дані служби діють на підставі Положення.

Як правило, в положенні зазначається, що Служба є державною організацією, що належить до сфери управління Державної служби автомобільних доріг України, підвідомча їй та здійснює функції управління автомобільними дорогами загального користування і є одержувачем бюджетних коштів, що спрямовуються на розвиток мережі автомобільних доріг загального користування, мостів та інших штучних споруд, створення умов для безпечного руху транспорту на них. Предметом діяльності Служби автомобільних доріг серед іншого є організація будівництва, ремонту та утримання автомобільних доріг загального користування, а також відповідних інженерних комунікацій і споруд.

Державне управління автомобільними дорогами загального користування здійснює Державна служба автомобільних доріг України, що є центральним органом виконавчої влади, який має свої органи управління на місцях.

Отже, в більшості випадків відповідачем по справі буде Служба автомобільних доріг у відповідній області (там, де сталася ДТП), яка несе відповідальність перед учасниками ДТП за шкоду, заподіяну користувачам автодоріг внаслідок неналежного утримання автомобільних доріг.

Що ж необхідно передусім зробити водію, який, н-д, в’їхав у глибоку вибоїну на своїй смузі та пошкодив свій автомобіль. Перше, що необхідно зробити, це викликати поліцію (звісно, якщо обійшлося без травм) з метою фіксації факту ДТП та складання схеми ДТП.

В подальшому, на підставі даних документів, інспектор поліції повинен скласти адміністративний протокол за ст. 140 КУпАП стосовно посадової особи, яка винна в неналежному стані дороги.

Ст. 140 КУпАП

Порушення правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху при утриманні автомобільних доріг і вулиць, залізничних переїздів, інших дорожніх споруд, невжиття заходів щодо своєчасної заборони або обмеження руху при виникненні умов, які загрожують безпеці руху, або неприйняття своєчасних заходів до відновлення безпечних умов для руху –


тягнуть за собою накладення штрафу на посадових осіб у розмірі шістдесяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Звісно, необхідно мати докази того, що завдано шкоду та її розмір. Для цього призначається автотоварознавча експертиза (оцінка, дослідження), де зазвичай вказується розмір відновлюваного ремонту.

При додержанні даних нескладних дій є дуже велика ймовірність того, що ваші позовні вимоги до служби автомобільних доріг будуть задоволені.

Тепер подивимося, яка практика Верховного Суду стосовно даного питання. Візьмемо для прикладу постанову ВС від 20.12.2018 року.

Позов було пред’явлено до Державного агентства автомобільних доріг України, Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області, третя особа – дочірнє підприємство «Дніпропетровський облавтодор» відкритого акціонерного товариства «Державна акціонерна компанія «Автомобільні дороги України».

Позовні вимоги мотивовані тим, що позивач, пропускаючи автомобіль, що рухався позаду нього, переїхав у праву полосу, при цьому його автомобіль правою стороною потрапив у вибоїну. Вибоїна займала практично всю праву полосу руху, а тому об’їхати він її не міг, так як праворуч було узбіччя, а ліворуч його якраз обганяв інший автомобіль.



В суді позивач просив суд стягнути в солідарному порядку з Державного агентства автомобільних доріг України і Служби автомобільних доріг у Дніпропетровській області на його користь в рахунок відшкодування матеріальної шкоди, завданої внаслідок ДТП 14 662,57 грн, витрати за проведення експертного автотоварознавчого дослідження, а також понесені судові витрати по справі: суму сплаченого судового збору, витрати за проведення судової авто-товарознавчої експертизи, витрати на правову допомогу.

Суди першої та апеляційної інстанції позов задовольнили.

Відповідач в касаційній скарзі вказав, що суди попередніх інстанцій не дослідили вину позивача у вчиненні ДТП.

Верховний Суд погодився з позицією попередніх судів та додатково зазначив:  Європейський суд з прав людини вказав, що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов’язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов’язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов’язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

P.S. Але не завжди вдається відшкодувати шкоду, і на заваді цьому, як не дивно, стають працівники поліції, які приїздять на місце події. Замість того, щоб дійсно розібратися у ситуації, вони часто складають протоколи саме відносно водія про порушення ним ПДР та направляють матеріали до суду. В даному випадку необхідно зібрати всі наявні докази відсутності вини та підготувати письмове пояснення до суду (дивіться зразок).

Залишити відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься.