Реальність господарських операцій. Оскарження податкових повідомлень-рішень.

Адвокатське бюро ОсмаркВ публікації «Фіктивність угоди та її наслідки» розглядалося питання про притягнення суб’єкта господарювання до відповідальності у вигляді донарахування сум податків за «проблеми» з його контрагентом. Зокрема, розглядався лист ВАСУ від 02.06.2011 р N 742/11/13-11.

В даній публікації розглянемо, яким чином змінюється судова практика в питанні визнання реальності чи нереальності господарських операцій, які документи необхідні для визнання таких операцій реальними судом.

Звісно, що підставою судового спору є податкове повідомлення-рішення (далі-ППР), яке платник податків в отримує від органів ДФС на підставі проведеної перевірки. В Акті перевірки зазначаються підстави притягнення господарюючого суб’єкта до відповідальності. В нашому конкретному видатку такою підставою було те, що платником податків не підтверджено правомірність формування податкового кредиту за оспорюваними господарськими операціями з огляду на відсутність у його контрагентів необхідних умов для досягнення результатів відповідної підприємницької, економічної діяльності, що свідчить про відсутність реального вчинення господарських операцій з придбання підрядних робіт від спірних постачальників та їх подальше використання в господарській діяльності (слід зауважити, що така підстава досить «шаблонна» і застосовується нерідко працівниками ДФС).

Податкова консультація. Правові наслідки надання такої консультації.

 

Розглянемо, якої думки дійшов ВС (у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду) при розгляді такого спору.

Для прикладу візьмемо Постанову ВС від 07.08.2018 р. (справа N 808/760/16).

Платник податків звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення. Суд першої інстанції виніс постанову про задоволення позову, ухвалою апеляційної інстанції постанова залишена без змін.

У касаційній скарзі відповідач (ДПІ) просив скасувати постанову суду першої інстанції, ухвалу суду апеляційної інстанції та прийняти у справі нове рішення про відмову у задоволенні позову повністю.

Підстави для скасування рішень зазначені вище.

Розглянувши скаргу, ВС відмовив у задоволенні скарги та зазначив наступне:

Відповідно до пункту 198.3 статті 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв’язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Недопуск до перевірки працівників податкової служби

За правилами пункту 198.6 статті 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв’язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Згідно із статтею 1 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” первинним документом є документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України “Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні” підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо – безпосередньо після її закінчення.

Таким чином, підставою для виникнення у платника права на податковий кредит з податку на додану вартість є факт реального здійснення операцій з придбання товарно-матеріальних цінностей та послуг з метою їх використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку, а також оформлення відповідних операцій належним чином складеними первинними документами, які містять достовірні відомості про їх обсяг та зміст.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

В той же час, сама собою наявність або відсутність окремих документів, а також недоліки в їх оформленні не можуть бути підставою для висновку про відсутність господарських операцій та відмови у формуванні податкового кредиту, якщо з інших даних вбачаються зміни в структурі активів та зобов’язань, власному капіталі платника у зв’язку з його господарською діяльністю.

Запит ДФС. Чи потрібно надавати інформацію.

На підтвердження виконання зазначених господарських операцій позивачем було надано копії податкових накладних, довідок про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за формою КБ-3, акти приймання виконаних будівельних робіт за формою КБ-2в, а також проведено оплату послуг, що підтверджується платіжними дорученнями, копії яких мітяться в матеріалах справи.

Центральною ОДПІ, у свою чергу, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об’єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені вказаними документами, а також не представлено жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Не подано відповідачем і належних доказів на підтвердження недобросовісності позивача як платника податку на додану вартість або можливої фіктивності його постачальників, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення Позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин (ділової мети) та наміру одержати економічний ефект тощо.

Таким чином, можна зробити висновок, що при наявності правильно оформлених первинних документів і за відсутності доказів ДФС (ДПІ) про те, що оспорювані операції є фіктивними, у платника податків є всі шанси скасувати ППР.

 

 

Залишити відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься.