Арешт майна особи, яка не є підозрюваною в кримінальному провадженні

Адвокатське бюро ОсмаркЗагальні поняття щодо арешту майна в кримінальному провадженні наведені в даній статті. В основному арешт накладається на майно особи, яка вже має статус підозрюваного в кримінальному провадженні. В даному випадку підозрюваний має чітко визначені законодавством права та може їх здійснювати як самостійно, так і через захисника (адвоката), в тому числі на оскарження ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно.

Як зазначено у вказаній статті, арешт також може бути застосовано до майна третіх осіб. Це означає, що за ухвалою слідчого судді може бути накладено арешт на майно будь-якої особи, а не тільки підозрюваного.

Розглянемо питання оскарження ухвали слідчого судді про накладення арешту на майно як безпосередньо власником такого майна, так і через адвоката.

Право на захист. Свобода від самовикриття.

Перш за все зазначу, що відповідно до ст. 64-2 КПК України, третьою особою, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути будь-яка фізична або юридична особи. Права третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, виникають з моменту звернення прокурора до суду із клопотанням про арешт майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, має права та обов’язки, для підозрюваного, обвинуваченого, в частині, що стосуються арешту майна. Третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт, повідомляється про прийняті процесуальні рішення в кримінальному провадженні, що стосуються арешту майна, та отримує їх копії у випадках та в порядку, встановлених КПК України.

Представником третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт, може бути:

особа, яка у кримінальному провадженні має право бути захисником;

керівник чи інша особа, уповноважена законом або установчими документами, працівник юридичної особи за довіреністю – у випадку, якщо власником майна, щодо якого здійснюється арешт, є юридична особа.

Отже, власник майна має законні права на оскарження ухвали слідчого судді про арешт майна в апеляційному порядку як самостійно, так і за допомогою адвоката.

Однак на практиці далеко не всі апеляційні суди приймають апеляційні скарги на вказані ухвали слідчих судів, особливо якщо вони подані адвокатом. Наведу для прикладу Постанову ВСУ від 14 вересня 2017 року.

ВСУ розглядав заяву про перегляд в порядку глави 33 КПК рішення касаційного суду, який відмовив адвокату відкритті касаційного провадження  (апеляційним судом було відмовлено у прийнятті до розгляду апеляційної скарги адвоката). Суд касаційної інстанції погодився з висновками суду апеляційної інстанції про те, що представник (адвокат) не є особою, яка має право подавати апеляційну скаргу на ухвалу слідчого судді, постановлену за результатами розгляду клопотання про арешт майна, пославшись при цьому на пункт 10 частини першої статті 393, частину першу статті 174 КПК.

Кримінальна відповідальність за «СПАМ»

В свою чергу ВСУ зазначив, що згідно з пунктом 9 частини першої статті 309 КПК ухвала слідчого судді про арешт майна підлягає апеляційному оскарженню. При цьому КПК не встановлено чіткого переліку осіб – суб’єктів права на апеляційне оскарження цієї ухвали, а в пункті 10 статті 393 КПК вказано, що апеляційну скаргу мають право подати інші особи у випадках, передбачених КПК.

Відповідно до пунктів 25, 26 статті 3 КПК одним із учасників як кримінального, так і судового провадження є третя особа, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

У статті 64 2 КПК визначається зміст і процесуальний статус третьої особи, щодо майна якої вирішується питання про арешт.

В останньому абзаці частини сьомої статті 173 КПК передбачається, що, крім підозрюваного, обвинуваченого ще й треті особи мають право на захисника та право оскаржити судове рішення щодо арешту майна.

Згідно зі статтею 24 КПК кожному гарантується право на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності суду, слідчого судді, прокурора, слідчого в порядку, передбаченому цим Кодексом. Гарантується право на перегляд вироку, ухвали суду, що стосується прав, свобод чи інтересів особи, судом вищого рівня в порядку, передбаченому цим Кодексом, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді.

Гарантування кожному права на правову допомогу в контексті частини другої статті 3, статті 59 Конституції України покладає на державу відповідні обов’язки щодо забезпечення особи правовою допомогою належного рівня. Такі обов’язки обумовлюють необхідність визначення в законах України, інших правових актах порядку, умов і способів надання цієї допомоги, а відсутність приписів, спрямованих на реалізацію такого права, не повинна призводити до обмеження чи звуження змісту та обсягу права кожного на правову допомогу.

Забезпечення кримінального провадження

Адвокат, надаючи правову допомогу, фактично здійснює захист прав і законних інтересів третьої особи, на майно якої накладено арешт. Незважаючи на те, що хоча особа статусу підозрюваної не набула, рішення слідчого судді щодо накладення арешту на майно, тимчасово вилучене в ході проведення обшуку в неї, обмежує її права і дає право на захист своїх прав та законних інтересів як особисто, так (виходячи із конституційного принципу) і шляхом укладення угоди з адвокатом, який має право в інтересах довірителя вчиняти певні процесуальні дії, зокрема оскаржувати судові рішення, що стосуються прав та законних інтересів довірителя.

Таким чином, ВСУ чітко виклав свою позицію щодо можливості оскарження ухвал слідчого судді про накладення арешту як власником/третьою особою, так і його адвокатом.

Залишити відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься.