Відчуження майна за фіктивними правочинами

Адвокатське бюро ОсмаркІснують ситуації, коли деякі громадяни вкрай зацікавлені відчужити майно за фіктивними правочинами в дуже короткий час. Пов’язано це, як правило, з тим, що майно такої особи може перейти до інших осіб за рішенням суду чи вже на стадії  виконавчого провадження. Можливо це зробити тоді, коли в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиному реєстрі заборон відчуження об’єктів нерухомого майна інформація про накладення арешту на майно та заборону здійснювати відчуження майна, належного особі-відчужувачу, відсутня (нерідко така інформація не вноситься у відповідні реєстри або ж просто по недбалості службових осіб, або ж з умислом).

Фіктивність угоди та її наслідки

В такому випадку будь-який нотаріус може провести необхідні реєстраційні дії і власником стає інша особа (за договорами купівлі-продажу, дарування та ін.).

Яким же чином можна заінтересованій особі – в подальшому позивачу, визнати такі договори фіктивними та претендувати на погашення боргу з майна, яке вже відчужено.

Передусім зазначу, що це нелегко, і більшість судів відмовляє в позовах про визнання договорів фіктивними у разі, коли була відсутня відповідна інформація в реєстрах. Але все ж можливо відстояти своє право (отримати майно, кошти за рахунок незаконно відчуженого майна).

Для цього необхідно визначитися з поняттям фіктивного правочину та зібрати необхідну доказову базу.

Візьмемо для прикладу ситуацію, коли особа (називатимемо особа 1), знаючи про можливість арешту майна (або вже про арешт майна, але інформація в реєстрах відсутня), намагається швидко відчужити будинок/квартиру за договором дарування родичу. Особа 1 дарує будинок і вже не є власником. Особа, яка згідно закону повинна отримати кошти  з особи 1 згідно рішення суду (особа 2) дізнається, що будинок вже не у власності особи 1, іншого майна у особи 1 немає. Таким чином, особа 2 нічого не зможе отримати від особи 1.

Повернімося до дарування будинку особою 1 своєму родичу та розглянемо основні ознаки фіктивного правочину.

Захист прав споживачів: чи потрібно платити судовий збір

За загальним правилом, правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав і обов’язків.

Відповідно до статті 717 ЦК України за договором дарування одна сторона (дарувальник) передає або зобов’язується передати в майбутньому другій стороні (обдаровуваному) безоплатно майно (дарунок) у власність. Основне, на що необхідно звернути увагу при доказуванні у суді – передача у власність, тобто родич фактично має користуватися будинком. Як правило, особа 1 продовжує користуватися будинком після укладення угоди.

За змістом частини п’ятої статті 203 ЦК України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Відповідно до змісту статті 234 ЦК України фіктивним є правочин, який вчинено без наміру створення правових наслідків, які обумовлювалися цим правочином. Фіктивний правочин визнається судом недійсним.

В суді необхідно довести, що дії сторін договорів направлені на фіктивний перехід права власності на нерухоме майно до близького родича з метою приховати це майно від виконання в майбутньому за його рахунок судового рішення про стягнення грошових коштів.

Для визнання правочину фіктивним суди повинні встановити наявність умислу в усіх сторін правочину. При цьому необхідно враховувати, що саме по собі невиконання правочину сторонами не означає, що укладено фіктивний правочин. ( Якщо сторонами не вчинено будь-яких дій на виконання такого правочину, суд ухвалює рішення про визнання правочину недійсним без застосування будь-яких наслідків).

Тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України

У фіктивних правочинах внутрішня воля сторін не відповідає зовнішньому її прояву, тобто обидві сторони, вчиняючи фіктивний правочин, знають заздалегідь, що він не буде виконаний, тобто мають інші цілі, ніж передбачені правочином. Такий правочин завжди укладається умисно (в нашому випадку особа 1 і особа 2 знають, що право власності на будинок залишилося за особою 1).

Отже, основними ознаками фіктивного правочину є:

  • введення в оману (до або в момент укладення угоди) іншого учасника або третьої особи щодо фактичних обставин правочину або дійсних намірів учасників;
  • свідомий намір невиконання зобов’язань договору;
  • приховування справжніх намірів учасників правочину.

Укладення договору, який за своїм змістом суперечить вимогам закону, оскільки не спрямований на реальне настання обумовлених ним правових наслідків, є порушенням частин першої та п’ятої статті 203 ЦК України, що за правилами статті 215 цього Кодексу є підставою для визнання його недійсним відповідно до статті 234 ЦК України.

Залишити відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься.