Право на захист. Свобода від самовикриття.

Адвокатське бюро Осмарк

Свобода від самовикриття як засада кримінального провадження охоплює ряд суб’єктивних прав: право мовчати (не говорити нічого) як з приводу підозри чи обвинувачення, так і з будь-яких інших питань, які, наприклад, можуть стати підставою для підозри, право відмовитися відповідати на запитання, право не свідчити проти себе, право бути поінформованим про ці права тощо.

Ці права випливають з поняття людської гідності і є важливою гарантією обвинуваченого в кримінальному провадженні.

Відповідно до ст. 18 КПК України, жодна особа не може бути примушена визнати свою винуватість у вчиненні кримінального правопорушення або примушена давати пояснення, показання, які можуть стати підставою для підозри, обвинувачення у вчиненні нею кримінального правопорушення.

Відповідно до ч. 5 ст. 9 КПК України, кримінальне процесуальне законодавство України застосовується з урахуванням практики Європейського суду з прав людини.

З метою встановлення факту порушення права заявника не свідчити проти самого себе ЄСПЛ зважає на такі чинники, як характер і ступінь примусу, використаного для здобуття доказів; важливість суспільного інтересу в розслідуванні порушення й покаранні за його вчинення; наявність у процедурі, що застосовується, відповідних гарантій; використання здобутих у такий спосіб матеріалів.

Розглянемо ситуацію порушення свободи обвинуваченої особи не свідчити проти себе, коли до особи застосовується примус обманним шляхом із використанням прихованих технік розслідування (приклад – справа «Аллан проти Сполученого Королівства»).

Хабарництво. Законодавство України, США та Великобританії.

Необхідно зробити  роз’яснення, що таке приховані техніки рослідування. Згідно чинного законодавства, це виражається в проведенні розшукових дій (негласні слідчі (розшукові) дії – далі НСРД)). Тобто, це такі процесуальні дії, про хід виконання яких особа в реальному часі не підозрює. Проведення таких дій є законним при додержанні окремих процесуальних процедур (отримання дозволу з апеляційного суду і т.д.). І Позиція наших правоохоронців така: якщо є дозвіл на проведення слідчих (розшукових) дій, ці дії є беззаперечно законними. Однак не завжди це законно і практика ЄСПЛ  це доводить.

Візьмемо для прикладу ситуацію: особі повідомляють про підозру, застосовують запобіжний захід тримання під вартою, у даної особи є адвокат. Така особа знаходиться у СІЗО. Потім цю особу доставляють в ІТТ, начебто для слідчих дій, а насправді чинять психологічний та, навіть, фізичний примус з метою зізнання. Потім ця особа «в дружній обстановці» розказує (обмовляє) себе. Підозрюваний спокійний, адже він нічого не підписує. Однак в цей час проходить НСРД без присутності захисника (нагадаю, підозрюваний вже має захисника). І, звісно, таку особу не повідомляють про можливість не свідчити проти себе.

В кінці кінців, протокол проведення розшукової дії та додаток до нього – відеозапис (оптичний диск з відео), є доказами в  кримінальній справі. Адже ще до того, як особі повідомили про підозру було надано дозвіл апеляційного суду на проведення розшукової дії. Отже, бачимо, процедура дотримана, але право на захист порушено.

Розумні строки, або як оскаржити затягування досудового розслідування.

Повернемося до практики ЄСПЛ –  «Аллан проти Сполученого Королівства». Тут дещо інша ситуація, але так само порушено право на захист та право не свідчити проти себе. Наведу короткий виклад:

«Аллан проти Сполученого Королівства» (Allan v United Kingdom), 48539/99, 5 листопада 2002 року.

«52. У цій справі Суд відзначає, що під час допитів у поліції після арешту заявник, за порадою свого адвоката, незмінно користувався своїм правом на мовчання. H., що був давнім інформатором поліції, посадовили в камеру заявника в поліційному управлінні Стретфорда, а потім — в ту ж саму тюрму з конкретною метою витягти у заявника відомості, що свідчили б про його причетність до скоєння злочинів, у яких його підозрювали. Докази, представлені в ході судового розгляду справи заявника, вказували на те, що поліціянти навчали Н. й казали «видавити з нього все, що зможеш». На відміну від становища в справі «Хан», визнання, які заявник нібито зробив H., що стали головними або вирішальними доказами проти нього в ході судового розгляду, не були самочинними і спонтанними заявами, добровільно зробленими заявником, але були викликані наполегливими розпитуваннями з боку Н., який, на вимогу поліції, скеровував їхні розмови до обговорення теми вбивства, до того ж за обставин, які можна розглядати як функціональний відповідник допиту, але без жодної гарантії, які передбачає офіційний допит у поліції, зокрема присутність адвоката та звичайні попередження про відповідальність. При тому, що, справді, між заявником і Н. не було ніяких особливих відносин і не виявлено жодного чинника прямого примусу, Суд уважає, що заявник зазнавав психологічного тиску, який справив потужний вплив на те, як «добровільно» він нібито розкрив відомості Н.: заявник був підозрюваним у справі про вбивство, перебував під вартою і відчував прямий тиск з боку поліції під час допитів, пов’язаних з убивством, та міг би піддатися вмовлянню довіритися Н., з яким він кілька тижнів ділив одну камеру. За цих обставин, інформацію, здобуту в такий спосіб за допомогою Н., можна вважати здобутою всупереч волі заявника, і її використання в ході судового розгляду зачіпало права заявника на мовчання і його право не свідчити проти себе».

Кримінальна відповідальність за «СПАМ»

Що в таких ситуаціях можливо робити? Перш за все необхідно зазначити, ще на даний час неможливо точно сказати, яке рішення прийме суд стосовно таких доказів. Але захиснику та підозрюваному (підсудному) вкрай необхідно вимагати суд визнати докази недопустимими (ст. 89 КПК України). Також необхідно посилатися і на ст. 87 КПК України, відповідно до якої, суд зобов’язаний визнати істотними порушеннями прав людини і основоположних свобод, зокрема, такі діяння:

  • отримання доказів внаслідок катування, жорстокого, нелюдського або такого, що принижує гідність особи, поводження або погрози застосування такого поводження;
  • порушення права особи на захист.

І насамкінець зазначу, що ніколи не потрібно відмовлятися від адвоката та підписувати відповідні заяви в правоохоронних органах, тим більше, коли вже повідомлено про підозру.

 

    • Юрій 22.05.2018 в 17:23

    Відповіcти

    Добрий день.
    Чи відповідає критеріям прийнятності конституційна скарга за наступних обставин:
    Коротко. Кримінальне провадження відкрито 31.04.2014. За весь цей час жодної слідчої дії по збору доказів не проведено. За час так званого досудового розслідування було ухвалено 2 постанови про закриття кримінального провадження і 2 постанови про відмову у визнанні потерпілим. Вказані постанови скасовані слідчим суддею. З метою ініціалізації проведення слідчих дій відповідно до п.4 ч.2 ст. 56 КПК я 15 разів звертався зі скаргою до слідчого судді. Є 4 ухвали суду, які зобов’язували процесуального керівника і слідчого прийняти певні процесуальні рішення. Жодна з цих ухвал не виконана. В останньому зверненні до слідчого судді я просив встановити строк виконання вказаних вище рішень суду мотивуючи наступним:
    А) Відповідно до ст. 533 КПК та ст. 124 Конституції рішення суду є обов’язковим і тому нездійснення слідчим і прокурором вказаних вище рішень суду відповідає третій ознаці п.1 ч. 1 ст. 303 КПК: «1) …бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк,».
    Крім цього, ст. 303 КПК встановлює: «На досудовому провадженні можуть бути оскаржені такі рішення, дії чи бездіяльність слідчого або прокурора: 9-1) рішення прокурора про відмову в задоволенні скарги на недотримання розумних строків слідчим, прокурором під час досудового розслідування – особою, якій відмовлено у задоволенні скарги, її представником, законним представником чи захисником.»
    Б) Відповідно до п. 9 висновків узагальнення судової практики Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ на тему «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» (станом на 12 січня 2017 року) визначено: «Слідчим суддям необхідно враховувати, що якщо особа звернулась із клопотанням про проведення слідчої (розшукової) дії, однак воно залишилось без реагування або без належного реагування (наприклад, не було розглянуте або було розглянуте в частині) слідчого, то в такому випадку правомірним є оскарження такої бездіяльності відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК. Однак, якщо клопотання розглянуто, а в його задоволенні було відмовлено, то така відмова є предметом оскарження винятково відповідно до п. 7 ч. 1 ст. 303 КПК.»
    В) Згідно Закону про застосування практики Європейського суду я навів приклад, коли Європейський суд не виконання рішення національного суду протягом 6 місяців визнав надмірно тривалим і прийняв скаргу до провадження.
    Г) В мотивувальній частині узагальнення судової практики Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ на тему «Про практику розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування» (станом на 12 січня 2017 року) визначено: «Також необхідно зазначити, що досудове слідство у цій кримінальній справі відкрито ще у 2012 році і на сьогодні не закінчено, що є порушенням розумності строків виконання процесуальних дій, передбачених ст.28 КПК.». У мене така ж ситуація: кримінальне провадження відкрито у 2014 році, а сьгодні 2018 рік. Пройшло 4 роки і не проведено жодної слідчої дії по збору доказів.

    Однак моя мотивація судом не була сприйнята і мені було відмовлено у відкритті судового провадження. Мене викликали на судове засідання 22.05.2018 і сповістили, суддя відмовив у відкритті судового провадження. Постанова відправлена поштою. ЇЇ я ще отримав. Я буду подавати апеляційну скаргу, але я не впевнений у позитивному вирішенні цього питання.
    Крім цього, є підтверджуючі факти неоднакового застосування норм права за однакових обставин. Є рішення інших національних судів, які встановлюють процесуальні строки відповідно до ст.ст 28, 114 КПК.
    За ознаками вважаю це порушенням мого права на судовий захист відповідно до ст. 55 Конституції України.

    Якщо вказане вище відповідає критеріям прийнятності конституційної скарги, то скільки буде коштувати оформлення цієї скарги. Яка вірогідність отримати позитивний результат для подальшого процесу довести кримінальне провадження до логічного кінця. Усі підтверджуючі матеріали я наді шлю електронною поштою.
    З повагою,
    Юрій Плющ.

    1. Відповіcти

      Заздалегідь зазначу, що я не практикую складання конституційних скарг та звернень до ЄСПЛ (хоча на сайті є запис Звернення громадян в Конституційний Суд. Конституційна скарга та Зразок заяви до Європейського Суду з Прав Людини.)
      При великому натхненні та наявності часу громадяни можуть самі скласти такі скарги (або ж звернутися до адвокатів, які надають такі послуги). Щодо прийнятності, то КС вирішить це питання. З Вашими знаннями це не буде дуже тяжко (скласти скаргу).
      Щодо логічного кінця крим провадження: на теперішній час я ніякої вірогідності дати не можу. В мене також наявна така ж практика, як і у Вас.

Залишити відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься.