Звільнення працівника в зв’язку із втратою довір’я

У наш час досить актуальними є судові справи про скасування наказу про звільнення, поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку. В таких справах позивачами є звільнені працівники. Досить часто суди поновлюють на роботі звільнених працівників не тільки на тій підставі, що роботодавець дійсно порушив права працівника та звільнив незаконно, а навіть тоді, коли була порушена процедура (порядок) звільнення і т.д.

Строки стягнення заробітної плати в судовому порядку

Звільнення працівників відбувається згідно ст. 40-41КЗпП України. На практиці не досить просто звільнити працівника і дійсно все правильно і законно оформити. Візьмемо для прикладу звільнення, передбачене п. 2 ч.1 ст. 41КЗпП України. Як зазначає дана норма, трудовий договір може бути розірваний у випадку винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу. Щоб застосувати дану норму як підставу для звільнення, необхідно в кожному конкретному випадку встановити винні дії працівника (порушення іструкцій, наказів і т.д), працівник повинен обслуговувати безпосередньо кошти або цінності (як правило, укладається договір про повну матеріальну відповідальність). Якщо все це в сукупності дає підстави власнику для втрати довір’я до працівника, він може його звільнити (розірвати трудовий договір).

Відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником

Слід зазначити, що не є обов’язковою умовою для звільнення працівника на підставі пункту 2 частини першої статті 41 КЗпП України винні дії працівника, які призвели до настання негативних наслідків для роботодавця. Часто суди поновлюють працівника на роботі саме на тій підставі, що ніякі негативні наслідки для роботодавця не настали, хоча і було порушено працівником його обов’язки. Таку ж позицію висловив і ВСУ в постанові від 20 квітня 2016 року. Правовий висновок наступний:

Трудовий договір з ініціативи власника або уповноваженого ним органу може бути розірваний у разі винних дій працівника, який безпосередньо обслуговує грошові, товарні або культурні цінності, якщо ці дії дають підстави для втрати довір’я до нього з боку власника або уповноваженого ним органу (пункт 2 частини першої статті 41 КЗпП України).

Розірвання трудового договору за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України можливе за таких умов: 1) безпосереднє обслуговування працівником грошових, товарних або культурних цінностей (прийом, зберігання, транспортування, розподіл тощо); 2) винна дія працівника; 3) втрата довір’я до працівника з боку власника або уповноваженого ним органу.

Відповідальність за невиплату заробітної плати

Правовий аналіз цієї норми матеріального права дає підстави для висновку про те, що вона не передбачає настання для роботодавця негативних наслідків, чи наявності завданої роботодавцю матеріальної шкоди як обов’язкової умови для звільнення працівника; звільнення з підстави втрати довір’я може вважатися обґрунтованим, якщо працівник, який безпосередньо обслуговує грошові або товарні цінності (зайнятий їх прийманням, зберіганням, транспортуванням, розподілом і т. п.), вчинив умисно або необережно такі дії, які дають власнику або уповноваженому ним органу підстави для втрати до нього довір’я (зокрема, порушення правил проведення операцій з матеріальними цінностями).

Правові позиції ВССУ у трудових спорах

Вирішуючи під час розгляду справи про поновлення на роботі працівника, звільненого за пунктом 2 частини першої статті 41 КЗпП України, питання щодо віднесення позивача до кола працівників, які безпосередньо обслуговують грошові та товарні цінності, суд у кожному конкретному випадку повинен з’ясувати: чи становить виконання операцій, пов’язаних з таким обслуговуванням цінностей, основний зміст трудових обов’язків позивача; чи носить виконання ним указаних дій відповідальний, підзвітний характер з наявністю обліку, контролю за рухом і зберіганням цінностей.

Залишити відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься.