Порядок оскарження згідно КПК України

Адвокатське бюро ОсмаркГлавою 26 КПК визначено порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності під час досудового розслідування. Частиною 1 ст. 303 КПК передбачено, які рішення, дії або бездіяльність слідчого або прокурора підлягають оскарженню в ході досудового розслідування і ким (заявником, потерпілим, підозрюваним, власником майна) такі рішення, дії або бездіяльність можуть бути оскаржені. Встановлений ч. 1 ст. 303 КПК перелік рішень, дій чи бездіяльності слідчого або прокурора під час досудового розслідування є вичерпним. Тому скарги на інші рішення, дії або бездіяльність не розглядаються в ході досудового розслідування і можуть бути предметом розгляду під час підготовчого провадження в суді за правилами статей 314 – 316 КПК.

Бездіяльність слідчого. Як захистити своє право

У статті 303 КПК визначено порядок оскарження бездіяльності, яка може полягати в наступному:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яке полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення.

Слід мати на увазі, що відповідно до вимог ч. 1 ст. 214 КПК бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, означає невнесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань протягом 24 годин після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення. Згідно з п. 1.4 Положення про порядок ведення Єдиного реєстру досудових розслідувань, затвердженого наказом Генерального прокурора України від 17 серпня 2012 року № 69, цей термін обчислюється наступним чином:

Узагальнення ВССУ: скарги на рішення, дії чи бездіяльність органів досудового розслідування чи прокурора під час досудового розслідування

– Заява або повідомлення про кримінальне правопорушення вважаються поданими з моменту попередження особи про кримінальну відповідальність (за винятком випадків, коли таке попередження неможливе зробити з об’єктивних причин: надходження заяви, повідомлення поштою, іншими засобами зв’язку, непритомний стан заявника, відрядження тощо .)

– У разі надходження заяви, повідомлення поштою, іншим засобом зв’язку, строк обчислюється з моменту надходження заяви слідчому, прокурору;

2) бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає в неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК. Враховуючи те, що згідно зі ст. 169 КПК тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої його було вилучено, на підставі постанови прокурора, бездіяльність може полягати в невинесене такої постанови за відсутності підстав для вилучення майна;

3) бездіяльність слідчого, прокурора, що складається у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений КПК термін. Слід зазначити про наявність зв’язку між обов’язком слідчого або прокурора вчинити певні КПК дії і терміном, в рамках якого зазначені особи зобов’язані їх зробити;

4) бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.

Згідно з п. 6 ч. 1 ст. 303 КПК допускається оскарження дій слідчого або прокурора тільки при застосуванні заходів безпеки. Тобто тільки ті їх дії, які полягають у застосуванні заходів безпеки, можуть бути оскаржені в ході досудового розслідування.

У всіх інших випадках звернення зі скаргою можливе за наявності відповідних рішень слідчого або прокурора, визначених у пунктах 2 – 8 ч. 1 ст. 303 КПК, викладених у відповідних процесуальних документах.

Рішення, дії, бездіяльність, перелік яких визначено в ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути оскаржені на стадії досудового розслідування, але не можуть бути предметом оскарження на стадії підготовчого судового засідання. Разом з тим рішення, дії, бездіяльність слідчого або прокурора, які не визначені в ч. 1 ст. 303 КПК, можуть бути оскаржені під час підготовчого судового засідання. Як під час досудового розслідування, так і під час підготовчого судового засідання можуть бути оскаржені тільки 2 різновиди рішень: 1) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим 2) рішення, дії або бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.

Кримінальна відповідальність суддів

Частиною 1 ст. 304 КПК встановлено десятиденний термін, протягом якого особа має право звернутися зі скаргою на рішення, дії або бездіяльність слідчого або прокурора. Цей термін обчислюється з моменту прийняття рішення, вчинення відповідної дії. При оскарженні бездіяльності обчислення строку оскарження починається з дня, наступного за останнім днем, який відведений КПК для вчинення слідчим або прокурором відповідної дії.

Зазначена норма визначає особливий порядок обчислення строку оскарження рішення слідчого або прокурора, яке оформляється постановою. У такому разі строк обчислюється з моменту отримання особою копії оскаржуваної постанови. Разом з тим слід враховувати загальні вимоги щодо дотримання процесуальних строків, встановлених у ст. 116 КПК, згідно з якою термін подачі скарги на стадії досудового провадження не вважається пропущеним, якщо скарга чи інший документ здано до закінчення строку на пошту чи передані особі, уповноваженій її прийняти, а для осіб, які утримуються під вартою або перебувають у медичному чи психіатричному стаціонарі, спеціальному навчально – науковій установі, – якщо скарга або інший документ представлений посадовій особі відповідної установи до закінчення терміну.

У разі пропуску строку, встановленого для подання скарги, скарга повертається особі, якщо при її поданні особа не поставило питання про поновлення цього строку. Слідчий суддя, за наявності відповідної заяви, може поновити строк, якщо він був порушений з поважних причин (хвороба, відрядження, стихійне лихо, хвороба близьких родичів і т.д.). Підставою для поновлення строків також може бути визнане і об’єктивні причини, в результаті яких особа не змогло вчасно реалізувати своє право на подачу скарги.

У випадку, якщо скарга не відповідає вимогам закону, слідчий суддя виносить ухвалу про повернення скарги. Скарга не відповідає вимогам закону, якщо: 1) її подала особа, яка не має права подавати скаргу (за винятком випадків, коли скарга підписана уповноваженим представником), 2) вона не підлягає розгляду в тому суді, тобто подано з порушенням правил підсудності, встановлених ст. 218 КПК), 3) вона представлена ​​після закінчення строку, передбаченого ч. 1 ст. 304 КПК, і особа не заявила клопотання про його відновлення або слідчий суддя не знайшов підстав для його поновлення.

Визначення про відмову у відкритті провадження за скаргою виноситься в тому випадку, якщо скарга подана на рішення, дію чи бездіяльність слідчого, прокурора, яка не підлягає оскарженню.

У зазначених вище випадках суд зобов’язаний невідкладно направити ухвалу про повернення скарги або про відмову у відкритті провадження за скаргою з усіма доданими матеріалами особі, яка подала таку скаргу.

Виклик до слідчого. Що потрібно знати

Згідно з ч. 7 ст. 304 КПК, повернення скарги не позбавляє права повторного звернення до слідчого судді, суду. Однак це правило не стосується випадків повторного подання скарги, яка була повернута у зв’язку з пропуском встановленого процесуального строку.

Якщо скарга відповідає вимогам закону, суддя відкриває провадження і виносить ухвалу про призначення скарги до розгляду. При цьому слід мати на увазі, що згідно з ч. 2 ст. 306 КПК скарга має бути розглянута не пізніше 72 годин з моменту її надходження до суду (за винятком скарги на рішення про закриття кримінального провадження). Для розгляду скарги на рішення про закриття кримінального провадження законом встановлено п’ятиденний термін.

Подача скарги на рішення, дії або бездіяльність слідчого або прокурора в ході досудового розслідування за ч. 1 ст. 305 КПК не зупиняє виконання рішення чи дії слідчого, прокурора. Разом з тим відповідно до вказаної норми слідчий або прокурор вправі самостійно реагувати і усувати допущені порушення без рішення слідчого судді по суті скарги. Самостійне скасування зазначеними особами рішення повинно відбуватися таким же чином, яким і було прийнято (наприклад, постанова скасовується постановою). Підтвердженням реагування на протиправну бездіяльність є вчинення відповідних дій або винесення рішення, яке слідчий або прокурор не зробили / не прийняли, але зобов’язані були це зробити.

Право самостійно скасовувати рішення або припиняти дію або бездіяльність може бути реалізоване слідчим або прокурором виключно у випадках, коли оскаржується:

1) бездіяльність слідчого, прокурора, яке полягає в невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами ст. 169 КПК, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов’язаний вчинити у визначений КПК строк;

2) рішення слідчого, прокурора про припинення досудового розслідування;

3) рішення прокурора, слідчого про відмову у визнанні потерпілим;

4) рішення, дії або бездіяльність слідчого або прокурора при застосуванні заходів безпеки.

У разі самостійного скасування слідчим або прокурором рішення, припинити оскаржуваного дії або бездіяльності слідчий суддя припиняє провадження за скаргою шляхом винесення відповідної ухвали.

Вилучення майна в ході кримінального провадження

Згідно з ч. 2 ст. 305 КПК прокурор має право самостійно скасувати рішення слідчого про закриття кримінального провадження. Тобто прокурор, за наявності підстав, вправі скасувати рішення слідчого про закриття провадження. Наслідком цього є закриття провадження за скаргою слідчим суддею. Інші рішення, дії чи бездіяльність не можуть бути самостійно скасовані або припинені слідчим або прокурором.

Розгляд скарги не може відбуватися за відсутності особи, яка подала скаргу, або його захисника, представника. Слід мати на увазі, що наслідки неявки сторін для участі у розгляді скарги встановлено у статтях 323 – 327 КПК. Вираження позиції слідчого, прокурора є важливим для прийняття законного і обґрунтованого рішення за скаргою. Але встановлення в ст. 306 КПК обов’язкової участі останніх при розгляді скарги не є перешкодою для розгляду скарги по суті в їх відсутність. Тому вказівка ​​про обов’язковість участі слідчого, прокурора не суперечить положенню, згідно з яким скарга може бути розглянута і в їх відсутність.

За результатами розгляду скарг на рішення, дії або бездіяльність слідчого, прокурора виноситься ухвала. У КПК визначено вичерпний перелік рішень, які можуть бути прийняті за результатами розгляду скарги: 1) про скасування рішення слідчого або прокурора у разі визнання його незаконним, 2) про зобов’язання припинити дію у разі визнання його незаконним, 3) про зобов’язання вчинити певну дію в разі визнання бездіяльності незаконною. Ухвала за наслідками розгляду скарги виноситься в нарадчій кімнаті і викладається окремим процесуальним документом з дотриманням вимог ст. 372 КПК.

Якщо підстави для задоволення скарги відсутні, слідчий суддя виносить ухвалу про відмову в задоволенні скарги, яка не підлягає оскарженню. Разом з тим закон передбачає виключення з цього правила, зокрема ухвалу про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження підлягає оскарженню в апеляційному порядку. Крім того, згідно з ч. 6 ст. 304 КПК визначення слідчого судді про повернення скарги або відмову у відкритті провадження також може бути оскаржене в апеляційному порядку. Постанова слідчого судді може бути оскаржене протягом 5 днів з дня оголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У ст. 308 КПК встановлено особливий порядок оскарження недотримання розумних строків, згідно з яким, на відміну від інших скарг, які можуть бути подані на стадії досудового провадження, скарга на недотримання розумних строків подається прокурору вищого рівня, уповноваженому реагувати на недотримання розумних строків під час досудового розслідування. Розумні строки не можуть перевищувати передбачені КПК строки виконання окремих процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень.

У зазначеній статті імперативно встановлено триденний строк для розгляду скарги, за результатами якого може бути прийняте одне з таких рішень: 1) про задоволення скарги та надання відповідному слідчому, прокурору обов’язкових для виконання вказівок по термінах здійснення певних процесуальних дій або прийняття процесуальних рішень. У цьому випадку прокурор вищого рівня у відповідному рішенні повинен: а) знати, які процесуальні дії або які процесуальні рішення повинен здійснити слідчий або прокурор б) встановити конкретні терміни, в межах яких слідчий або прокурор зобов’язаний вчинити ці дії чи прийняти відповідне рішення 2) про відмову в задоволенні скарги, якщо прокурором вищого рівня буде встановлено, що розумні терміни не були порушені.

Примирення та визнання винуватості згідно КПК України

У параграфі 2 глави 26 КПК визначено порядок оскарження рішень слідчого судді під час досудового розслідування. Частинами 1, 2 ст. 309 КПК передбачено перелік ухвал слідчого судді, які можуть бути предметом оскарження в апеляційному порядку на стадії досудового розслідування. Крім цього переліку, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені ухвали слідчого судді, винесені в порядку ч. 2 ст. 117, ч. 7 ст. 583, ч. 9 ст. 584, ч. 6 ст. 591 КПК. Водночас сторона кримінального провадження вправі висловити свою незгоду з ухвалою, можливість оскарження якого не передбачено в КПК, шляхом подачі під час підготовчого провадження в суді заперечень проти неї.

Таким чином, в апеляційному порядку можуть бути оскаржені: 1) ухвали слідчого судді, винесені за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність слідчого, прокурора, 2) ухвали слідчого судді, винесені в порядку судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні.

Ухвали слідчого судді, винесені за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність слідчого, прокурора.

1) ухвали про відмову в задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження (ч. 3 ст. 307 КПК);

2) ухвали про повернення скарги (ч. 6 ст. 304 КПК);

3) ухвали про відмову у відкритті провадження за скаргою на рішення, дії або бездіяльність слідчого, прокурора (ч. 6 ст. 304 КПК).

Ухвали слідчого судді, винесені в порядку судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні

1) ухвали про відмову у наданні дозволу на затримання (ч. 5 ст. 190 КПК);

2) ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою або відмову в його застосуванні (ст. 183 КПК);

3) ухвали про продовження терміну утримання під вартою або відмову у його продовженні (ст. 199 КПК);

4) ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді домашнього арешту або відмову в його застосуванні (ст. 181 КПК);

5) ухвали про продовження терміну домашнього арешту або відмову у його продовженні (ст. 181 КПК);

6) ухвали про приміщенні особи в приймач – розподільник для дітей або відмову в такому приміщенні (ст. 499 КПК);

7) ухвали про продовження терміну тримання особи в приймальнику – розподільнику для дітей або відмову у його продовженні (ст. 499 КПК);

8) ухвалу про направлення особи до медичного закладу для проведення психіатричної експертизи або відмову в такому напрямку (ст. 509 КПК);

9) ухвалу про арешт майна або відмову в ньому (ст. 173 КПК);

10) ухвалу про тимчасове доступ до речей і документів, яким дозволено вилучення речей і документів, що засвідчують користування правом на здійснення підприємницької діяльності або інших, за відсутності яких фізична особа -підприємець або юридична особа позбавляється можливості здійснювати свою діяльність (ст. 163 КПК);

11) ухвали про відсторонення від посади або відмову у ньому (ст. 154 КПК);

12) ухвалу про поновлення або відмову в поновленні процесуального строку (ч. 2 ст. 117 КПК);

13) ухвала про застосування або відмову в застосуванні тимчасового арешту (ч. 7 ст. 583 КПК);

14) ухвала про застосування або відмову в застосуванні екстрадиційного арешту (ч. 9 ст. 584 КПК);

115) ухвалу про задоволення або залишення без задоволення скарги на рішення про видачу (екстрадицію) особи (ч. 6 ст. 591 КПК).

У главі 26 КПК спеціально не встановлено перелік осіб, які мають право на апеляційне оскарження постанов слідчого судді. Тому в цьому випадку слід керуватися ст. 393 КПК. Для вирішення питання про те, чи має особа право звертатися з апеляційною скаргою на рішення слідчого судді, необхідно враховувати, чи стосується оскаржувана постанова прав, свобод, інших інтересів особи, яка звертається з апеляційною скаргою.

Забезпечення кримінального провадження

Незважаючи на умовний поділ в ст. 309 КПК визначень слідчого судді на визначення слідчого судді, винесені в порядку судового контролю за дотриманням прав, свобод та інтересів осіб у кримінальному провадженні, і визначення слідчого судді, винесені за результатами розгляду скарги на рішення, дії або бездіяльність слідчого, прокурора, це не впливає на порядок оскарження таких постанов, передбаченого ч. 1 ст. 310 і ч. 3 ст. 392 КПК.

Слід мати на увазі, що згідно з ч. 2 ст. 400 КПК подання апеляційної скарги на ухвалу слідчого судді зупиняє набрання нею законної сили, але не зупиняє її виконання, за винятком випадків, визначених у КПК (наприклад, визначення слідчого судді, винесеного за результатами розгляду скарги на рішення про видачу особи в порядку ч. 6 ст. 591 КПК).

Залишити відповідь

Ваша пошт@ не публікуватиметься.