Зразок відповіді на відзив в господарському процесі

Адвокатське бюро ОСМАРК

Господарський суд Житомирської області

Позивач:                            Товариство з обмеженою відповідальністю

                                         код ЄДРПОУ…                                                                          25009, м. Кропивницький, вул. …..

                                             тел……..

                                             електронна адреса: …….

Відповідач:                        Товариство з обмеженою відповідальністю ……

                                             Код ЄДРПОУ …….

                                             11772, Житомирська обл., Новоград-Волинський район, ……….

                                             тел. ……

                                             електронна адреса: ……..

                                             інші відомості відсутні

Справа №

Суддя _____

Відповідь на відзив

В провадженні Господарського суду Житомирської області знаходиться справа за позовом ТОВ «………» (Позивач) до ТОВ «………» (Відповідач)про стягнення заборгованості за договорами купівлі – продажу за  №…….. від …….. та №……… від ………..

Не погоджуючись з позовними вимогами, Відповідач надав відзив на позов.

У відзиві Відповідач, не заперечуючи фактичні обставини справи, викладені в позовній заяві, зводить свою позицію до того, що директором товариства були перевищені свої повноваження при укладанні спірних договорів. Відтак, Відповідач просить відмовити у позові.

Користуючись своїм правом, відповідно до ст. 166 ГПК України, вважаємо за необхідне надати відповідь на відзив.

Отже, ознайомившись із аргументами Відповідача, вважаємо їх необґрунтованими та такими, що не можуть братися судом до уваги при вирішенні даної справи. Доводи, викладені у відзиві, спрямовані лише на те, щоб уникнути законної сплати заборгованості і жодним чином не вказують на недійсність договорів купівлі- продажу.

1. Відповідач стверджує, що відповідно до Статуту підприємства (п. 8.4.2 13) директор Відповідача мав певні обмеження  укладати договори, сума яких перевищує 100 000,00 грн. (хоча в наданому статуті відсутній такий пункт та вказана сума). Як наслідок, Відповідач зазначає, що при укладенні спірних договорів директор не мав необхідного обсягу цивільної дієздатності (порушення ст. 203 ЦК України). На думку Відповідача, це є підставою для відмови у позовних вимогах.

Дані твердження відповідача є хибними виходячи з наступного:

Відповідно до ст. 92 ЦК України, орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень.

У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження.

Якщо члени органу юридичної особи та інші особи, які відповідно до закону чи установчих документів виступають від імені юридичної особи, порушують свої обов’язки щодо представництва, вони несуть солідарну відповідальність за збитки, завдані ними юридичній особі.

Численна судова практика вказує на те, що договір може бути визнаний недійсним із підстав перевищення директором своїх повноважень у тому разі, якщо буде встановлено, що сама третя особа за договором (контрагент, в даному випадку Позивач) діяла недобросовісно і нерозумно. Тягар доказування недобросовісності і нерозумності несе особа, яка хоче визнати договір недійсним (Справи ВСУ за №№ 6-147цс17, 6-62цс16, 6-72цс17).

Як вже зазначалося у позовній заяві, Відповідач здійснив передоплату 03.05 2019 року у сумі 299 000,00 грн. Товар не передавався без передоплати. У Позивача після отримання передоплати від Відповідача не було жодних сумнівів у  цивільній дієздатності представника Відповідача. З моменту отримання передоплати і станом на 18.02.2019 року Відповідач жодного разу не вчинив будь-яких дій, які б свідчили про те, що їх представник діяв з перевищенням повноважень.

Звертаючись до судової практики ВС, на яку посилається Відповідач (справа № 910/19164/17 від 25.10.2018 р.):

Як видно з Постанови ВС, в даній справі якраз позивач намагався визнати договір недійсним з підстав перевищення директором свої повноважень. Суди першої та апеляційної інстанції відмовили в позові. Верховний Суд залишив касаційну скаргу без задоволення.

Зокрема, ВС зазначив:

«згідно   із статтею 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

На захист прав третіх осіб, які вступають у правовідносини з юридичними особами, в тому числі й укладають із юридичними особами договори різних видів, частиною третьою статті 92 ЦК України передбачено, що орган або особа, яка відповідно до установчих документів юридичної особи чи закону виступає від її імені, зобов’язана діяти в інтересах юридичної особи, добросовісно і розумно та не перевищувати своїх повноважень. У відносинах із третіми особами обмеження повноважень щодо представництва юридичної особи не має юридичної сили, крім випадків, коли юридична особа доведе, що третя особа знала чи за всіма обставинами не могла не знати про такі обмеження…

Однак закон ураховує, що питання визначення обсягу повноважень виконавчого органу товариства та добросовісність його дій є внутрішніми відносинами між юридичною особою та її органомтому сам лише факт учинення виконавчим органом товариства протиправних, недобросовісних дій, перевищення ним своїх повноважень не може слугувати єдиною підставою для визнання недійсними договорів, укладених цим органом від імені юридичної особи з третіми особами».

Таким чином, ВС погодився з висновками судів, що вимоги Позивача є безпідставними та необґрунтованими.

Вважаємо за необхідне звернути увагу суду на те, що станом на 18.02.2019 року керівником ТОВ «……..» є …………, який і укладав спірні договори та підписував довіреність на представництво у вказаній справі.

……….. як керівник ТОВ, достеменно повинен був знати про обмеження, які могли існувати для керівника. Тобто, він умисно ними знехтував. В свою чергу Відповідач, знаючи про отримання товару нібито з “перевищенням повноважень” керівника, не збирався і не збирається повертати цей товар.

На нашу думку даний факт свідчить якраз про недобросовісність Відповідача та небажання Відповідачем виконувати свої зобов’язання.

2. Стосовно подальшого схвалення (виконання) спірних договорів:

Відповідач у відзиві посилається не те, що після укладення спірних договорів, в подальшому вони не були схвалені правочини юридичною особою. Це взагалі не відповідає дійсності.

Згідно із ч. 1 ст. 241 Цивільного кодексу, правочин вважається схваленим, зокрема, у випадку, якщо особа, яку він представляє, вчинила дії, що свідчать про прийняття правочину до виконання.

Матеріали справи містять докази (які не заперечуються Відповідачем), що свідчать про схвалення юридичною особою умов правочину та його виконання.

Зокрема, це:

 протоколи розбіжностей до спірних договорів, які були укладені після укладення договорів;

факт отримання в повному обсязі товару, що підтверджується первинними документами;

факти часткової оплати по договорам, що підтверджується платіжними дорученнями;

факт отримання та декларування податкового кредиту по спірним договорам (станом на 18.02.2019 р. Відповідач включив до податкового кредиту за травень суми ПДВ у розмірі 130 333,67 грн. – копії податкових накладних додаються).

Все вищезазначене свідчить про те, що Відповідач безпідставно не виконує свої зобов’язання за договорами.

На підставі викладеного, згідно з ст. 166 ГПК, просимо задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Додаток:

копії податкових накладних за травень 2018 р. (витяги з електронної системи МЕДОК) на 3 арк.

докази направлення відповіді на відзиву з додатками відповідачу.

Представник позивача

Адвокат Опольський С.В.       ________________             18.02.2019 р.

Добавить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован