Стягнення аліментів в судовому порядку

femida1Аліменти (лат. alimentum — харчі, продовольство) — обов’язок утримання у визначених законом випадках одним членом сім’ї інших, які потребують цього. Виникають ситуації, коли сімейні пари розлучаються і одним із батьків залишаються неповнолітні діти (дитина). Найчастіше, це звісно, матері дітей. Другий з подружжя після розлучення швидко «забуває» про свою дитину, і надалі ніякої участі – ні моральної, ні матеріальної в житті дитини не приймає. Якщо між батьками відсутня домовленість щодо утримання дитини в грошовій і (або) натуральній формі, в такому випадку закон надає право стягувати аліменти в судовому порядку. Зазначу, що стягнення аліментів може відбуватися і тоді, коли подружжя перебуваю в шлюбі.

По-перше, слід зазначити, що права та обов’язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому державним органом реєстрації актів цивільного стану. Законом чітко передбачено, що батьки зобов’язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Перешкоди у спілкуванні з дитиною після розлучення

 

Отже, у разі, коли один із подружжя ухиляється від свого обов’язку утримувати свою неповнолітню дитину, інший має право подати до суду позов про стягнення аліментів з останнього.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.При визначенні розміру аліментів суд враховує стан здоров’я та матеріальне становище дитини, стан здоров’я та матеріальне становище платника аліментів, наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина та ін. обставини.Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Якщо розмір аліментів, визначений судом у твердій грошовій сумі, менше мінімального розміру, дитині призначається відповідно до закону державна допомога в розмірі різниці між визначеним розміром аліментів і 30 відсотками прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Відповідно до постанови КМ «Про перелік видів доходів, які враховуються при визначенні розміру аліментів на одного з подружжя, дітей, батьків, інших осіб» від 26 лютого 1993 р. N 146, утримання аліментів з працівників провадиться з усіх видів заробітку і додаткової винагороди як за основною роботою, так і за роботою за сумісництвом, в тому числі з основної заробітної плати, усіх видів доплат і надбавок до заробітної плати, грошових і натуральних премій, оплати за надурочну роботу, за роботу в святкові, неробочі та вихідні дні;  винагороди за загальні річні підсумки роботи підприємств та організацій, одноразової винагороди (відсоткових надбавок) за вислугу років;  допомоги по державному соціальному страхуванню, сум, виплачуваних для відшкодування збитків у зв’язку з втратою працездатності внаслідок каліцтва або іншого пошкодження здоров’я, допомоги по безробіттю, одержуваної пенсії,  державної соціальної допомоги інвалідам з дитинства,  стипендій, доходів від підприємницької діяльності, усіх видів заробітку, одержуваного адвокатами за роботу в юридичних консультаціях;  плати, отриманої за передачу в оренду земельної ділянки або земельної частки (паю); та ін.

Утримання аліментів не провадиться з вихідної допомоги при звільненні, компенсації працівникові за невикористану відпустку, допомоги на лікування, допомоги у зв’язку з вагітністю та пологами, одноразової допомоги при народженні дитини, допомоги по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку, державної допомоги на поховання та ін.

Взыскание пени с физических лиц по кредитным договорам

Також закон передбачає обов’язок утримувати своїх повнолітніх непрацездатних дочку, сина, які потребують матеріальної допомоги, якщо вони можуть таку матеріальну допомогу надавати.

Тобто, якщо повнолітні дочка, син продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, батьки зобов’язані утримувати їх до досягнення двадцяти трьох років за умови, що вони можуть надавати матеріальну допомогу. Визначальним в такому випадку є те, щобатьки можуть надавати таку матеріальну допомогу. Відповідно до п. 20 Постанови Пленуму ВСУ «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», обов’язок батьків утримувати повнолітніх дочку, сина, які продовжують навчатися після досягнення повноліття (незалежно від форми навчання), виникає за обов’язкової сукупності таких юридичних фактів: досягнення дочкою, сином віку, який перевищує 18, але є меншим 23 років; продовження ними навчання; потреба у зв’язку з цим у матеріальній допомозі; наявність у батьків можливості надавати таку допомогу.

У зазначеній нормі права законодавець пов’язує обов’язок батьків утримувати своїх повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, до досягнення ними двадцяти трьох років за умови, коли батьки можуть надавати таку матеріальну допомогу.

Лише та обставина, що на батьків покладено обов’язок утримувати повнолітніх дітей, які продовжують навчання і у зв’язку з цим потребують матеріальної допомоги, сама по собі не може бути підставою для задоволення позовних вимог (УХВАЛА ВЕРХОВНОГО СУДУ УКРАЇНИ від 17 березня 2010 р.).

Тобто батьки самі мають бути працездатними та мати такий заробіток, який дозволив би їм утримувати себе та свою повнолітню дитину.

Добавить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован