П

Юридичний словник

А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Ю

Парламент — виборчий законодавчий орган держави

Парламентарна (конституційна) монархія — монархія, в якій влада монарха в усіх сферах здійснення державної влади суттєво обмежується: йому надаються лише формальний статус глави держави і виключно представницькі повноваження.

Парламентська республіка — державний лад, при якому голова держави — президент не може впливати на склад і політику уряду, який формується виключно парламентом і підзвітний виключно йому.

Патріархальна теорія — теорія, за якою держава створилася безпосередньо з сім’ї, що розрослася, а влада глави держави — з влади батька над членами сім’ї.

Пеня — різновид неустойки; грошова сума, яка стягується з боржника на користь кредитора в разі невиконання або неналеж ного виконання першим зобов’язання, зокрема в разі прострочки виконання договірних зобов’язань

Первісний лад — суспільно-економічна формація, певний тип суспільства, що характеризується колективною формою об’єднання людей, які спільно виробляли примітивні знаряддя праці, засоби до існування, де панували колективна власність і суспільна влада.

Переконання і примус — методи державного управління, які застосовуються для підтримання суспільної дисципліни, забезпечення і охорони законності, спрямування поведінки окремих громадян і колективів на дотримання встановлених у цьому суспільстві норм. Основним є метод переконання

Перспективна (позитивна) юридична відповідальність — сумлінне виконання суб’єктом всіх правових приписів.

Підгалузь права — частина галузі права, яка складається з норм, що регулюють суспільні відносини певного виду.

Підзаконний акт — правовий акт, який видається уповноваженими на те державними органами (Президентом, Кабінетом Міністрів тощо) на основі й на виконання законів.

Підприємницька діяльність — самостійна, ініціативна, систематична на власний ризик діяльність по виробництву продукції, виконанню робіт, наданню послуг та заняття торгівлею з метою одержання прибутку.

Підприємство — самостійний господарюючий статутний суб’єкт, який має права юридичної особи та здійснює виробничу, науково-дослідницьку і комерційну діяльність з метою одержання відповідного прибутку (доходу).

Піклування — засіб охорони і захисту особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх віком від 14 до 18 років, а також громадян, яких суд визнав обмежено дієздатними внаслідок зловживання спиртними напоями або наркотичними речовинами, та осіб, які за станом здоров’я не можуть самостійно захищати свої права й виконувати свої обов’язки.

Поділ влади — модель побудови державного апарату, згідно з якою влада в державі має поділятися між законодавчими, виконавчими та судовими органами.

Позов — звернення зацікавленої або іншої уповноваженої на те особи до суду з проханням про розгляд спору і захист суб’єктивних прав

Політика — специфічна діяльність представників різних класів (людей або їхніх об’єднань), спрямована на здійснення своєї влади в суспільстві.

Політична влада — здатність окремих суб’єктів диктувати свою волю суспільству, спрямовувати його розвиток у відповідності зі своїми потребами та інтересами.

Політична партія — об’єднання громадян прихильників певної загальнонаціональної програми суспільного розвитку, які мають головною метою участь у виробленні державної політики, формуванні органів влади, місцевого та регіонального самоврядування і представництво в їх складі.

Політична система суспільства — сукупність державних та недержавних (громадських) організацій, які беруть участь у політичних відносинах.

Політичні відносини — вид суспільних відносин, які складаються між суб’єктами політичної системи з приводу здійснення політичної влади.

Помилування — повне або часткове звільнення конкретної особи від відбування кримінального покарання, заміна призначеної їй судом міри покарання або не відбутої його частини м’якшим покаранням.

Пом’якшуючі обставини — умови, за яких у судочинстві враховуються фактори, що збільшують соціальну небезпеку злочину чи правопорушення, та особи, котрі їх вчинили. До них належать, наприклад, відвернення винним шкідливих наслідків скоєного злочину, відшкодування завданої втрати чи усунення заподіяної шкоди тощо

Постійні функції держави — напрямки діяльності держави, що здійснюються на всіх етапах її розвитку

Право — система загальнообов’язкових правил поведінки, що встановлені або санкціоновані державою і забезпечуються її примусом.

Право власності — врегульовані законом суспільні відносини щодо володіння, користування і розпорядження майном.

Правова держава — держава, в якій панує право, де діяльність усіх її органів і посадових осіб здійснюється на основі та в межах, визначених правом, де не тільки особа відповідальна за свої дії перед державою, а й держава несе реальну відповідальність перед особою за результати своєї діяльності.

Правова ідеологія — сукупність принципів, теорій, концепцій, які формуються в результаті наукового узагальнення правового розвитку суспільства.

Правова культура особи — властивість, що характеризується загальною повагою до права, достатнім знанням змісту його норм і вмінням їх здійснювати, а також активною, правомірною поведінкою в усіх життєвих ситуаціях.

Правова культура суспільства — сукупність факторів, що характеризують рівень правосвідомості, досконалості законодавства, організації роботи по його дотриманню, стан законності і правопорядку. Розрізняють правову культуру суспільства і правову культуру окремих осіб.

Правова норма — формально обов’язкове правило фізичної поведінки, що має загальний характер, встановлюється або санкціонується державою з метою регулювання суспільних відносин і забезпечується її організаційною, виховною та примусовою діяльністю

Правова поведінка — передбачена нормами права соціальне значуща поведінка індивідуальних чи колективних суб’єктів, що контролюється їхніми свідомістю і волею.

Правова система — система всіх юридичних явищ, які існують у певній державі або в групі держав.

Правова сім’я — достатньо велика сукупність національних правових систем у межах одного типу права, що об’єднані спільністю історичного формування, структури джерел, провідних галузей та правових інститутів, юридичної культури та мислення, а також їх правозастосування. Існують англо- саксонська, романо-німецька та мусульманська правові сім’ї.

Правовий звичай — санкціоноване і забезпечуване державою звичаєве правило поведінки загального характеру

Правовий (судовий або адміністративний) прецедент — рішення по конкретній судовій чи адміністративній справі, яке стає обов’язковим зразком при вирішенні у майбутньому аналогічних справ.

Правовий статус особи — сукупність закріплених у законодавстві прав, свобод, обов’язків громадян і гарантій їх здійснення.

Правовідносини — специфічні суспільні відносини, учасники яких виступають як носії прав та обов’язків, установлених нормами права.

Правові форми здійснення функцій держави — специфічні засоби здійснення її діяльності, які тягнуть правові наслідки і за допомогою яких здійснюються державні функції. До правових форм відносять: а) правотворчу; б) управлінську чи виконавчо-розпорядчу; в)правоохоронну.

Правозастосовний акт — індивідуально-конкретний, державно-владний припис, винесений відповідним органом у результаті вирішення юридичної справи.

Правоздатність — передбачена нормами права здатність суб’єкта мати суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Правомірна поведінка — суспільно-необхідна, бажана й допустима, під кутом зору інтересів громадянського суспільства, поведінка індивідуальних і колективних суб’єктів, що полягає у здійсненні норм права, гарантується та охороняється державою.

Правоохоронні органи — органи, які держава наділяє компетенцією охорони суспільних відносин, урегульованих правом.

Правопорушення — суспільне небезпечне, шкідливе, протиправне, винне діяння деліктоздатної особи, за яке може бути накладене покарання чи стягнення.

Правопорядок — відповідність суспільних відносин приписам норм права.

Правосуб’єктність — здатність бути суб’єктом права (учасником правовідносин).

Працівник — фізична особа, яка працює на підставі трудового договору на підприємстві, в установі або організації чи у фізичної особи, яка використовує найману працю.

Предмет правового регулювання — певні суспільні відносини, які врегульовуються даною сукупністю правових норм (наприклад, відносини, пов’язані з власністю, з відносинами у сім’ї тощо).

Президентська республіка — республіка, в якій повноваження глави держави, а в деяких випадках і глави уряду, належать президенту, який обирається непарламентським шляхом (а саме — громадянами держави) і формує уряд, що не несе відповідальності перед парламентом.

Презумпція невинності — правовий принцип, за яким щодо особи, яка підозрюється у скоєнні злочину, припускається невинність до того часу, поки її вину не буде доведено в порядку, передбаченому законодавством і встановленому вироком суду, що набрав чинної сили

Приватизація державного житлового фонду — відчуження, тобто безоплатна передача чи продаж із державного житлового фонду у власність громадянам України жилих квартир чи приміщень, які вони займають, а разом із ними — господарських споруд, що до них належать.

Приватна власність — форма власності, за якої засоби виробництва, продукти праці, інші предмети належать окремим приватним особам або їхнім групам.

Приватне право — на відміну від публічного права регулює відносини, що забезпечують приватні інтереси, автономію та ініціативу індивідуального власника. До приватного права відносять: цивільне право, сімейне право, торгове право тощо.

Прокурор – посадова особа, яка наділена повноваженнями щодо здійснення прокурорського нагляду.

Пропорційна виборча система — виборча система, у відповідності з якою депутатські мандати розподіляються між виборчими об’єднаннями (партійними списками кандидатів) пропорційно кількості голосів виборців, поданих за кожний список.

Проступки — правопорушення, які порушують приписи норм права, але не досягають рівня суспільної небезпеки, притаманної злочинам.

Публічне право — сукупність галузей права, що регулюють відносини, які забезпечують загальнодержавні інтереси домінуючої частини суспільства, одним з учасників яких є орган держави як владний суб’єкт.

Добавить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован