Право податкової служби звернутися до суду

femida1В статті було зазначено, що 14.11.2012 року в справі № К/9991/50772/12 ВАСУ прийняв постанову, в якій визнав, що актами податкової перевірки недійсність угод встановлюватися не може.

В продовження даної теми слід зазначити, що відповідно пп. 20.1.30 ПКУ  податкова служба може звернутися до суду, у тому числі подавати позови до підприємств, установ, організацій та фізичних осіб, щодо визнання оспорюванних правочинів недійсними та застосування визначених законодавством заходів, пов’язаних із визнанням правочинів недійсними, а також щодо стягнення в дохід держави коштів, отриманих за нікчемними договорами. На практиці податкові органи рідко використовували надане їм право на звернення до суду для визнання угоди недійсною. Набагато простіше було самій податковій службі “вирішити” для себе, які угоди є недійсними (нікчемними), що знаходило своє відображення в актах перевірки. На підставі таких актів виносилися податкові повідомлення-рішення. Оскарження таких рішень в адміністративному порядку майже ніколи не мали позитивного рішення для платника податків. Ця технологія не втратила актуальності і на сьогоднішній день. До суду ж податкові органи в більшості випадків зверталися з метою реалізації конфіскаційних санкцій (стягнення у дохід бюджету), передбачених нормами ст. 228 Цивільного кодексу України  та ст. 208 Господарського кодексу України.

Відсутність контрагента (постачальника) за своїм місцезнаходженням

Як вже зазначалося,  представники контролюючого органу, як раніше, так і зараз, не наділені повноваженнями визнавати недійсними угоди, в т. ч. і ті, які, на їх думку, здійснені з метою, суперечною інтересам держави і суспільства. Такі угоди є оспорювані і можуть бути визнані недійсними тільки судом.

Так, в ухвалі ВАСУ від 25.07.2013 р. № К/800/30810/13 у справі № 2а-8775/12/2670 вказано, що законодавець з 1 січня 2011 року виключив угоди, які були укладені з метою, суперечною інтересам держави і суспільства, з кола нікчемних правочинів і відніс такі угоди до оспорюваних. Це підтверджує те, що податкова служба на даний час з метою визнання угоди недійсною (а також визнання нікчемною), зобов’язана звернутися до суду. Інших підстав немає.

На думку автора, який досить часто оскаржував рішення податкової служби в судовому порядку, дане твердження є логічним та простим. Тим більше, згідно КАСУ, саме податкова служба повиння доводити недійсність угоди, якщо платник податків заперечує проти нарахуванння санкій і т.д.

Тому дії податкової служби щодо нарахування штрафних санкцій на підставі актів перевірки, в яких немає жодних доказів недійсності угоди, а лише “висновок” перевіряючого, можна вважати не тільки незаконними, але інколи й злочинними. Адже на підставі таких актів (а в подальшому податкових повідомлень-рішень) стягуються значні суми з платників податків, які (ці суми) не підлягають стягненню. І в багатьох випадках це розуміють і працівники податкової служби.

Пов’язані особи: доходи та витрати

Згідно пп. 20.1.30 ПКУ податкова служби також може звертатися до суду щодо зупинення видаткових операцій платника податків на рахунках такого платника податків у банках та інших фінансових установах (крім операцій з видачі заробітної плати та сплати податків, зборів, єдиного внеску, а також визначених контролюючим органом грошових зобов’язань платника податків, погашення податкового боргу), у тому числі при недопущенні посадових осіб контролюючих органів до обстеження територій та приміщень.

Призупинення операцій по рахункам платника податків здійснюється на підставі подання податкового органу, яке розглядається адміністративним судом у порядку, визначеному ст. 183-3 КАСУ. При цьому суд за клопотанням податкового органу або за своєю ініціативою може звернути постанову про зупинення операцій по рахунках до негайного виконання (ч. 2 ст. 256 КАСУ). Що ж стосується вимог про накладення арешту на майно, а також про спонукання до виконання законних вимог податкового керуючого, то вони підлягають розгляду в порядку позовного провадження.

Відповідно до пп. 20.1.31 і 20.1.32 ПКУ не можуть бути обмежені видаткові операції платника податків з видачі заробітної плати, сплати податків, зборів, єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування, а також зі сплати визначених контролюючим органом грошових зобов’язань та погашення податкового боргу.

Як і раніше, податкові органи можуть  звертатися до суду щодо накладення арешту на кошти та інші цінності, що знаходяться в банку, платника податків, який має податковий борг, у разі якщо у такого платника податків відсутнє майно та/або його балансова вартість менша суми податкового боргу, та/або таке майно не може бути джерелом погашення податкового боргу (пп. 20.1.33 ПКУ).

Порядок оскарження податкових повідомлень-рішень

Також можуть звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, що обслуговують такого платника податків, на суму податкового боргу або його частини; щодо стягнення з дебіторів платника податків, який має податковий борг, сум дебіторської заборгованості, строк погашення якої настав та право вимоги якої переведено на контролюючий орган, у рахунок погашення податкового боргу такого платника податків; щодо нарахування та сплати податкових зобов’язань, коригування від’ємного значення об’єкта оподаткування або інших показників податкової звітності у результаті застосування звичайних цін; звертатися до суду щодо припинення юридичної особи та припинення фізичною особою – підприємцем підприємницької діяльності та/або про визнання недійсними установчих (засновницьких) документів суб’єктів господарювання; з заявою про вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів у випадках, передбачених цим Кодексом; із заявами щодо порушення справ про банкрутство; щодо застосування санкцій, пов’язаних із забороною організації і проведення азартних ігор на території України (пп.20.1.34 – 20.1.40).

Добавить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован