Пов’язані особи: доходи та витрати

femida1ВАСУ в касаційному провадженні переглядалася справа за позовом Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»

до Окружної державної податкової служби – Центральний офіс з обслуговування великих платників податків Державної податкової служби про скасування податкових повідомлень-рішень. Суть спору полягала в тому, що перевіркою Державної податкової служби встановлено порушення товариством підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, а саме при реалізації пов’язаним особам природного газу за період з 01.04.2011 по 30.06.2012 неправомірно відображено витрати у розмірі більшому за доходи всього у сумі 4 103 271 045 грн., що призвело до заниження податку на прибуток за період з 01.04.2011 по 31.12.2011 до сплати у сумі 556 899 449 грн. та завищено від’ємне значення об’єкта оподаткування податком на прибуток за І півріччя 2012 року на суму 1 681 969 094 грн. На підставі акта податковим органом 10.10.2012 було прийнято відповідні податкові повідомлення-рішення.

Уголовная ответственность юридических лиц

Вказані податкові повідомлення-рішення за результатами адміністративного оскарження були залишені без змін, а скарги ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» без задоволення. Судом першої інстанції в задоволенні позову відмовлено, постаново суду апеляційної інстанції позов задоволено.

В порядку відступу від основної теми зазначу, що відповідно до ст. 14.1.159 ПКУ, пов’язані особи – юридичні та/або фізичні особи, відносини між якими можуть впливати на умови або економічні результати їх діяльності чи діяльності осіб, яких вони представляють.

При визнанні осіб пов’язаними враховується вплив, який може здійснюватися через володіння однією особою корпоративними правами інших осіб відповідно до укладених між ними договорів або за наявності іншої можливості однієї особи впливати на рішення, що приймаються іншими особами. При цьому такий вплив враховується незалежно від того, чи здійснюється він особою безпосередньо і самостійно або спільно з пов’язаними особами, що визнаються такими відповідно до цього підпункту.

Пов’язаними особами для цілей трансфертного ціноутворення визнаються:

а) юридичні особи – у разі якщо одна з таких осіб безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;

б) фізична та юридична особа – у разі якщо фізична особа безпосередньо та/або опосередковано (через пов’язаних осіб) володіє корпоративними правами іншої юридичної особи у розмірі 20 і більше відсотків;

в) юридичні особи – у разі якщо одна і та сама особа безпосередньо та/або опосередковано володіє корпоративними правами таких юридичних осіб і розмір частки корпоративних прав у кожній юридичній особі становить 20 і більше відсотків;

г) юридична особа і особа, що має повноваження на призначення (обрання) одноособового виконавчого органу такої юридичної особи або на призначення (обрання) 50 і більше відсотків складу її колегіального виконавчого органу або наглядової ради;

ґ) юридичні особи, одноособові виконавчі органи яких призначені (обрані) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);

д) юридичні особи, в яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу або наглядової ради призначено (обрано) за рішенням однієї і тієї самої особи (власника або уповноваженого ним органу);

е) юридичні особи, в яких 50 і більше відсотків складу колегіального виконавчого органу та/або наглядової ради становлять одні й ті самі фізичні особи;

є) юридична особа та фізична особа – у разі здійснення фізичною особою повноважень одноособового виконавчого органу такої юридичної особи;

ж) юридичні особи, в яких повноваження одноособового виконавчого органу здійснює одна й та сама особа;

з) фізичні особи: чоловік (дружина), батьки (у тому числі усиновлювачі), діти (повнолітні, неповнолітні, у тому числі усиновлені), повнорідні та неповнорідні брати і сестри, опікун, піклувальник, дитина, над якою встановлено опіку чи піклування.

Недопуск до перевірки працівників податкової служби

Для фізичної особи загальна частка корпоративних прав платника податку (голосів у керівному органі), якою вона володіє, визначається як частка корпоративних прав, що безпосередньо належить такій фізичній особі, та частка корпоративних прав, що належить юридичним особам, які контролюються такою фізичною особою.

Якщо фізична особа визнається пов’язаною з іншими особами відповідно до цього підпункту, такі особи визнаються пов’язаними між собою.

Залишаючи рішення першої інстанції в силі (тобто в задоволенні позовних вимог позивача відмовлено), ВАСУ посилався на те, що абзацом 2 підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України визначено, що витрати, понесені у зв’язку з продажем товарів, виконанням робіт, наданням послуг пов’язаним із таким платником податку особам або за операціями з давальницькою сировиною, визнаються в розмірі, що не перевищує доходи, отримані від такого продажу.

Аналізуючи дану норму слід звернути увагу на приписи статті 138 Податкового кодексу України, яка визначає склад витрат та порядок їх визнання.

Так, відповідно до пункту 138.1 статті 138 цього ж Кодексу витрати, що враховуються при обчисленні об’єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 – 138.9, підпунктами 138.10.2 – 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

У свою чергу, зазначенні поняття «витрати операційної діяльності» так і поняття «інші витрати» становлять собою переліки витрат, які охоплюються даними визначеннями, тобто входять до їх складу.

Така деталізація зроблена законодавцем з метою усунення неоднозначності та єдиного підходу для розуміння поняття складу витрат та порядку їх визнання.

Фиктивность сделки и ее последствия

Більш того, слід враховувати, що визначений статтею 138 Податкового кодексу України перелік витрат не може бути предметом вибіркового використання у процесі оподаткування. Тобто, платник податків під час обчислення об’єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства повинен враховувати усі, перелічені статтею 138 Податкового кодексу України витрати, які були понесені ним під час господарської діяльності.

Такий самий підхід до розуміння витрат слід застосовувати і у відношенні абз. 2 підпункту 153.2.6 пункту 153.2 статті 153 Податкового кодексу України, а саме із словосполучення «витрати, понесені у зв’язку з продажем товарів…», слід розуміти усі витрати, а не лише витрати пов’язані із збутом, про що зазначав позивач.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» помилково стверджує, що обмеження, встановлені підпунктом 153.2.6 Податкового кодексу України (витрати не можуть перевищувати доходи), стосуються не вcix витрат, які враховуються при визначені об’єкту оподаткування з податку на прибуток, а лише витрат на збут продукції (надання послуг), які входять до складу «інших витрат», визначених підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 цього ж Кодексу, а інші витрати, в операціях із пов’язаними особами повинні, враховуватися в повному обсязі.

Таким чином, при визначенні витрат, пов’язаних із продажем товарів, виконанням poбiт та наданням послуг пов’язаним особам, необхідно враховувати вci витрати, понесені платником податку на формування собівартості об’єктів поставки, та інші пов’язані з цим витрати в повному обсязі. Ці витрати у сукупності не можуть перевищувати доходи; отримані від пов’язаної особи як компенсація вартості відповідних товарів, poбіт та послуг.

Порядок оскарження податкових повідомлень-рішень

Отже, Податковий кодекс України виключає можливість врахування в податковому обліку збитків, які утворюються в операціях iз пов’язаними особами.

По даній справі ВАСУ висловив офіційну позицію в Листі від 10.10.2013 р. за № 1386/12/13-13, яка  полягає в тому, що відповідно до норми підпункту 153.2.6 пункту 153 статті 153 Податкового кодексу України в податковому обліку з податку на прибуток витрати, понесені платником податку у зв’язку з продажем товарів пов’язаним особам, не можуть перевищувати доходи від такого продажу. При цьому поняття витрат, понесених у зв’язку з продажем товарів, у розумінні зазначеної норми Податкового кодексу України охоплює всі витрати, що підлягають урахуванню в податковому обліку у зв’язку зі здійсненням відповідної операції з продажу (в тому числі собівартість товарів), а не лише витрати на збут, які передбачені підпунктом 138.10.3 пункту 138.10 статті 138 Податкового кодексу України. Ці витрати сукупно не можуть перевищувати доходів платника податку від продажу товарів, робіт, послуг пов’язаній особі. Надлишок витрат (перевищення їх суми над сумою доходу від продажу) не підлягає відображенню в податковому обліку з податку на прибуток.

Добавить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован