Юридичний словник

А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Ю

Обов’язок (юридичний) — передбачені правом міра й вид необхідної поведінки суб’єкта.

Об’єднання громадян — добровільне громадське формування, створене на основі єдності інтересів для спільної реалізації громадянами своїх прав і свобод. Об’єднання громадян визнається політичною партією або громадською організацією

Об’єктивне право — нормативний регулятор, який є системою загальнообов’язкових, формально визначених норм, що слугують критерієм правомірності чи неправомірності поведінки особи, тією юридичною основою, на базі якої визначається практикою наявність чи відсутність у особи юридичних прав і обов’язків.

Об’єкти правовідносин — соціальні блага, з приводу яких суб’єкти вступають у право-відносини.

Об’єкт правопорушення — суспільні відносини, які охороняються правом і на які дане правопорушення посягає.

Об’єктивна сторона правопорушення — зовнішній вираз протиправного діяння.

Об’єктивне право — сукупність усіх чинних у державі правових приписів, які встановлюють, змінюють чи скасовують загальнообов’язкові правила поведінки і реалізація яких забезпечується можливістю застосування державного примусу.

Обмежені монархії — монархії, в яких влада монарха в тій чи іншій мірі обмежується повноваженнями певних державних органів.

Обтяжуючі обставини — чітко визначені кримінальним законом фактори, які підвищують суспільну небезпеку злочину та особи, котра його вчинила.

Опіка — засіб охорони і захисту особистих і майнових прав та інтересів неповнолітніх, що не досягли 14 років і лишилися без батьківського піклування, а також повнолітніх осіб, яких суд визнав недієздатними внаслідок душевної хвороби або недоумства.

Опікун — особа, на яку покладено безпосереднє здійснення опіки, законний представник підопічного.

Орган держави — складова частина апарату держави і структурно організований колектив державних службовців (або один службовець), наділений владними повноваженнями та необхідними засобами для виконання певних завдань і функцій держави.

Органічний закон — закон, на необхідність існування якого прямо вказує Конституція.

Ордер на жиле приміщення — письмове розпорядження на заселення жилого приміщення, що видається на підставі рішення виконавчого комітету органу місцевого самоврядування чи місцевої державної адміністрації.

Оскарження — встановлений процесуальний порядок подання скарг учасниками процесу на рішення, постанови, ухвали і вироки суду.

Основні права людини — певні можливості людини, необхідні для її існування та розвитку у конкретно-історичних умовах. Визначаються досягнутим економічним, духовним, соціальним рівнями розвитку людства. Мають бути загальними і рівними для кожної людини.

Особисті немайнові права — цивільні права особи, об’єктом яких є блага, що позбавлені майнового змісту, проте нерозривно пов’язані з суб’єктом права, визнані державою та потребують правової охорони (ім’я, авторське ім’я, честь і гідність, життя і здоров’я, тілесна недоторканість тощо).

Особа — людина як суб’єкт, що має індивідуальні інтелектуальні та інші ознаки й усвідомлює себе членом спільності таких же суб’єктів.

Особа без громадянства — особа, яку жодна держава відповідно до свого законодавства не вважає своїм громадянином.

Осудність — нормальний стан психічно здорової людини, що виражається у здатності усвідомлювати свої дії та керуватиними

Охлократія — влада, яка орієнтується на вимоги натовпу й водночас намагається використати його для досягнення своїх цілей.

Охорона праці — система правових, соціально-економічних, організаційно-технічних, санітарно-гігієнічних і лікувально-профілактичних заходів та засобів, спрямованих на збереження здоров’я і працездатності людини в процесі праці.

Охорона тваринного світу — система правових, організаційних, економічних, матеріально-технічних, освітніх та інших заходів, спрямованих на збереження, відтворення та раціональне використання об’єктів тваринного світу.