Юридичний словник

А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Ю

Казус — подія, настання якої не викликане навмисною або необережною поведінкою особи, або випадкові дії, які мають ознаки правопорушення за винятком вини особи, що їх скоїла.

Канонічне право — сукупність норм християнського права, встановлених церковними соборами, що визначають організацію церкви, її внутрішній розпорядок, відправлення культу, а також норми моралі, родинних відносин і певною мірою норми цивільного, кримінального та судового права (за умови,якщо вони санкціоновані і забезпечуються державою).

Касація — у судочинстві форма оскарження і перевірки судом другої інстанції вироків, рішень, ухвал і постанов судів першої інстанції, що не набрали законної сили.

 Кваліфікація виробнича — характеристика даного виду роботи, що встановлюється за ступенем її складності, точності й відповідальності, а також присвоєння працівникові розряду, категорії, класу або диплому на основі його особистих знань і навичок під час виконання цієї роботи.

 Кодекс — закон, у якому об’єднуються й систематизуються правові норми, що регламентують певну сферу суспільних відносин.

Кодифікація — об’єднання зі змінами їх внутрішнього змісту чинних нормативних актів у єдиний внутрішньо узгоджений акт.

Колегія судова — розгляд справи кількома суддями.

Колективний договір — угода, що укладається між власником і найманими працівниками (колективом усіх, кому власник надає роботу) і регулює виробничі, трудові й соціально-економічні відносини сторін з метою узгодження їх інтересів на підприємствах, в установах, організаціях.

Колективні трудові спори — розбіжності, що виникли між сторонами щодо встановлення або зміни існуючих соціально-економічних умов праці та виробничого побуту (на рівні підприємства), укладання і зміни колективного договору або угоди та їх виконання.

Комісії по трудових спорах — первинний орган для розгляду індивідуальних трудових спорів, що обирається загальними зборами трудового колективу з числом працюючих.

 Компетенція — сукупність предметів відання, завдань, повноважень, прав і обов’язків державного органу або службової особи, що визначаються Конституцією.

Конвергенція — концепція про зростаючу подібність; схожість ознак і остаточне злиття двох систем.

Консолідація — зведення в одне ціле кількох чинних нормативних актів.

Конституція — основний закон держави, в якому регламентуються найважливіші відносини у сферах державного устрою, організації й функціонування органів держави, правового статусу особи.

Конституційний закон — закон, який вносить певні доповнення, зміни, уточнення до тексту Конституції.

Конституційний суд — єдиний орган конституційної юрисдикції в Україні.

Конфедерація — форма державного устрою, за якої держави створюють об’єднані органи для досягнення конкретних цілей (наприклад, військові) за збереження в інших питаннях цілковитої самостійності.

Конфіскація майна — примусове безоплатне вилучення у власність держави всього або частини майна, яке є особистою власністю засудженого.

Концерни — статутні об’єднання підприємств промисловості, наукових організацій, транспорту, банків, торгівлі тощо на основі повної фінансової залежності від одного або групи підприємців.

Кооператив — колективне добровільне об’єднання громадян для спільної господарської діяльності.

Корпоративні норми — правила поведінки, які встановлюються об’єднаннями людей (політичними партіями, громадськими організаціями) і є обов’язковими для їх членів.

Корупція — діяльність осіб, уповноважених на виконання функцій держави, спрямована на протиправне використання наданих їм повноважень для одержання матеріальних благ, послуг, пільг або інших переваг.

Крайня необхідність — учинення діяння, яке підпадає під ознаки злочину, з метою відвертання загрози інтересам держави й суспільства, інтересам чи правам даної або інших осіб, за умови, що ця небезпека не могла бути відвернута іншими засобами й завдана шкода є менш значною, ніж та, якій запобігли.

Кредитор — громадянин або юридична особа, яка має підтверджені належними документами майнові вимоги до боржника.

Кримінальна відповідальність — вид юридичної відповідальності, яка наступає за скоєння злочину і полягає у застосуванні до винної особи виду і міри покарання, передбаченого Кримінальним кодексом.

Кримінальне право — система встановлених Верховною Радою України норм, які визначають підстави і принципи кримінальної відповідальності, а також встановлюють, які суспільно-небезпечні діяння є злочинами і які покарання можуть бути застосовані до осіб, що їх вчинять.

Кримінологія — наука про злочинність, її причини, особу злочинця, шляхи і засоби попередження злочинності і перспективи її ліквідації.

Купівля-продаж — договір, за яким одна сторона (продавець) зобов’язується передати майно (річ, товар) у власність іншій стороні (покупцеві), яка має прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму