Земельні спори

femida1За загальним правилом розмежування компетенції судів з розгляду земельних та пов’язаних із земельними відносинами майнових спорів відбувається залежно від суб’єктного складу їх учасників. В спорах, сторонами в яких є юридичні особи, а також громадяни, що здійснюють підприємницьку, розглядаються господарськими судами, а всі інші – в порядку цивільного судочинства, крім спорів, зокрема, щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень при реалізації ними управлінських функцій у сфері земельних правовідносин (адміністративне судочинство).

Згідно зі статтею 158 ЗК, виключно судом вирішуються земельні спори з приводу володіння, користування і розпорядження земельними ділянками, що перебувають у власності громадян і юридичних осіб, а також спори щодо розмежування територій сіл, селищ, міст, районів та областей. Слід зазначити, що земельні спори можуть вирішуватися також органами місцевого самоврядування та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин. У разі незгоди власників землі або землекористувачів з рішенням органів місцевого самоврядування, центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, спір вирішується судом.

Два державні акти на одну земельну ділянку

Також судом вирішуються спори щодо земельних сервітутів – права власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне чи безоплатне користування чужою земельною ділянкою (право проходу чи проїзду на велосипеді; проїзду на транспортному засобі по наявному шляху; право прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв’язку, трубопроводів та ін.). Види земельних сервітутів, які можуть бути встановлені рішенням суду, визначені статтею 99 ЗК; цей перелік не є вичерпним.

За загальним правилом, власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його права, навіть якщо ці порушення не пов’язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється згідно статті 152 ЗК.

Суди можуть в порядку позовного провадження розглядати справи за позовами до органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування в разі незгоди з їх рішеннями про відмову в передачі земельної ділянки у власність чи користування, у продажі земельної ділянки, в наданні дозволу і вимог на розроблення проекту відведення земельної ділянки тощо). Але у випадках, коли питання віднесені до компетенції органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування, зокрема про передачу земельних ділянок у постійне користування, оренду, укладення чи поновлення договору оренди земельної ділянки, зміну цільового призначення землі тощо, суд вказані питання вирішувати не може.

Істотні умови договору оренди землі. Визнання недійсними таких договорів.

Виникають ситуації, коли на одну і ту ж земельну ділянку є різні документи у різних людей. Це можливо тоді, наприклад, коли документи видані на підставі переглянутого рішення органу виконавчої влади чи місцевого самоврядування про скасування свого рішення. З цього приводу слід зазначити, що відповідно до постанови Пленума ВСУ «Про практику застосування судами земельного законодавства при розгляді цивільних справ» від 16 квітня 2004 року N 7, слід враховувати Рішення Конституційного Суду України від 16 квітня 2009 р. N 7-рп/2009 (справа про скасування актів органів місцевого самоврядування), відповідно до пункту 5 мотивувальної частини якого органи місцевого самоврядування не можуть скасовувати свої попередні рішення, вносити до них зміни, якщо відповідно до приписів цих рішень виникли правовідносини, пов’язані з реалізацією певних суб’єктивних прав та охоронюваних законом інтересів, і суб’єкти цих правовідносин заперечують проти їх зміни чи припинення. Також слід наголосити, що підстави припинення права власності чи користування на земельну ділянку визначений статтями 140, 141 ЗК, і цей перелік є вичерпним. А тому рішення органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування перерозподілити землю інакше після встановлення меж земельних ділянок у натурі (на місцевості), одержання власником або землекористувачем документів, що посвідчують право на них, та державної реєстрації, не може бути підставою для припинення права власності на земельну ділянку.

Звернення стягнення на предмет іпотеки за валютним кредитом

Виникають ситуації, коли необхідно переукласти договір оренди (земельної частки, паю), в зв’язку з отриманням державного акту. З часу отримання особою державного акта на право приватної власності на землю вона набуває статусу власника земельної ділянки, а тому переукладення договору оренди земельної частки (паю) після виділення в натурі (на місцевості) земельної ділянки і одержання власником земельної частки (паю) державного акта на право власності на земельну ділянку можливе лише за наявності волевиявлення на те сторін.Тобто, зобов’язати продовжити договір оренди частки (паю) не можна, навіть якщо дія договору оренди частки (паю) могла б і надалі продовжуватися.

В судовому порядку також вирішується питання про безоплатну приватизацію земельної ділянки для ведення фермерського господарства, у разі відмови державних адміністрацій чи відповідних рад у передачі земельної ділянки у власність для цієї мети в бажаному розмірі чи місці або в разі нерозгляду ними заяви.

Що стосується відшкодування збитків.

У випадках самовільного зайняття земельних ділянок, псування, забруднення земель чи вчинення інших порушень земельного законодавства шкода відшкодовується особами, що її заподіяли. При заподіянні шкоди джерелом підвищеної небезпеки її відшкодовує володілець цього джерела.

Розміри збитків, заподіяних власникам землі та землекористувачам вилученням (викупом) або тимчасовим зайняттям земельних діляноку встановленому порядку, визначаються комісіями, створеними Київською та Севастопольською міськими, районними державними адміністраціями, виконавчими комітетами міських. У такому ж порядку визначаються збитки, спричинені діяльністю підприємств, установ, організацій та громадян.

Відповідно до статей 90, 95, 212 ЗК самовільно зайняті земельні ділянки повертаються їх власникам або землекористувачам з передачею останнім незібраного врожаю без відшкодування затрат, понесених за час незаконного користування ними.

В судовому порядку може вирішуватися питання щодо визначення розміру земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, право власності на які при їх відчуженні перейшло до набувача без визначення в договорі права на земельну ділянку. Розмір земельної ділянки, необхідної для обслуговування житлового будинку, будівлі або споруди, визначається шляхом проведення за клопотанням сторін експертизи.

Суди також вирішують спори про встановлення порядку користування земельною ділянкою. Тут необхідно зазначити, що суд не може відмовити в позові або закрити провадження у справі про встановлення порядку користування земельною ділянкою з тих підстав, що його визначено угодою сторін. Якщо при вирішенні спору суд установить, що співвласники визначили порядок користування й розпорядження земельною ділянкою, для зміни якого підстав немає, він ухвалює рішення про встановлення саме такого порядку.

Позови громадян, пов’язані з паюванням земель (зокрема, про визнання права на земельну частку (пай), її розмір, незаконність відмови у видачі сертифіката, виділення паю в натурі), також можуть бути предметом розгляду судів.

Добавить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован