Збільшення процентної ставки без згоди поручителя

femida1ВСУ переглядалося рішення Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 вересня 2011 року з підстав неоднакового застосування судами касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, а саме ст. 559 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України), що потягло ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах

Суть спору доволі проста. Між сторонами укладено договір про надання споживчого кредиту  зі сплатою відсотків за користування коштами. Для забезпечення виконання позичальником своїх зобов’язань за кредитним договором між поручителем та банком було укладено договір поруки. Пізніше між позичальником та банком укладено додаткову угоду, в якій зазначалося,що за користування кредитними коштами понад визначений договором термін установлюється процентна ставка в подвійномурозмірі. Згоди поручителя на внесення вказаних змін і доповнень до основного договору отримано не було, це питання банк із поручителем не погоджував. Посилаючись на те, що без згоди та повідомлення поручителя відбулося збільшення обсягу  його відповідальності, поручитель просив визнати договір поруки припиненим.

Звернення стягнення на предмет іпотеки за валютним кредитом

Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й  апеляційний суд, виходив із того, що   без згоди та повідомлення поручителя відбулося збільшення обсягу  його відповідальності, що відповідно до вимог ч.1 ст. 559 ЦК України  є підставою для визнання договору поруки припиненим. Суд же касаційної інстанції виходив із того, що   поручитель відповідає перед кредитором у тому самому обсязі, що й боржник; що сторони кредитного договору, з яким був ознайомлений поручитель, погодили можливість зміни банком розміру процентної ставки в бік збільшення; що ч. 1 ст. 559 ЦК України не передбачає припинення поруки внаслідок збільшення розміру відповідальності поручителя.

В своїй Постанові від 18 червня 2012 року ВСУ зазначив, що за змістом  указаних норм матеріального права поручитель хоча й пов’язаний із боржником певними зобов’язальними відносинами, є самостійним суб’єктом у відносинах із кредитором.  Поручитель, зокрема, має право висувати заперечення проти кредитора і в тому разі, коли боржник від них відмовився або визнав свій борг  (ч. 2 ст. 555 ЦКУ).

За положеннями ч. 1 ст. 559 ЦК України порука припиняється з припиненням забезпеченого нею зобов’язання, а також у разі зміни зобов’язання без згоди поручителя, внаслідок чого збільшується обсяг його відповідальності.

Таким чином, у зобов’язаннях, в яких беруть участь поручителі, збільшення кредитної процентної ставки навіть за згодою банку та боржника, але без згоди поручителя або відповідної умови в договорі поруки, не дає підстав покладення на останнього відповідальності за невиконання або неналежне виконання позичальником своїх зобов’язань перед банком.

Добавить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован