Д

Юридичний словник

А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Ю

Давність позовна — строк для судового захисту права за позовом особи, право якої порушено.

Дарування — безоплатна передача однією стороною (дарувальником) іншій стороні (обдарованому) за її згодою майна у власність.

Декрет — правовий акт Кабінету Міністрів України, із застосуванням якого реалізуються делеговані парламентом повноваження законодавчої влади (у випадках, передбачених законодавством).

Делікт — порушення цивільно-правових норм, за яке передбачена цивільно-правова (майнова) відповідальність.

Деліктоздатність — здатність особи нести юридичну відповідальність за скоєні правопорушення.

Демократія соціальна — народовладдя, влада більшості населення країни, що дійснюється через політичну систему (організацію) суспільства з дотриманням основних прав усіх його членів.

Демократична держава — держава, що базується на визнанні та втіленні в суспільну практику таких принципів конституційного устрою, як народовладдя, політичний плюралізм, свобода й рівність громадян, реальність і невід’ємність прав людини тощо.

Демократичний державний режим — державний режим, при якому реально забезпечується реалізація широкого кола прав і свобод громадян, які мають реальні можливості впливати на формування та діяльність державних органів.

Демократична республіка — форма державного устрою, за якого формальне право участі у виборах вищих органів влади належить населенню країни, яке досягло визначеного віку

 

Департизація — заборона створювати осередки політичних партій в органах державної влади, прокуратури, збройних силах, на державних підприємствах, в установах, організаціях; припинення діяльності вже існуючих партійних осередків у цих органах.

Депутат — повноважний та відповідальний представник народу у парламенті країни чи виборців свого виборчого округу та населення регіону у відповідних місцевих Радах народних депутатів. Депутат покликаний виражати й захищати суспільні інтереси та інтереси своїх виборців, брати активну участь уздійсненні законодавчої та контрольноїфункції представницького органу.

Депутатська група — об’єднання депутатів законодавчого (представницького) органу за територіальними, партійними та іншими ознаками для досягнення певної мети і ефективного виконання депутатських повноважень.

Депутатські комітети і комісії (постійні й тимчасові) — утворюються в парламенті, у місцевих Радах народних депутатів з числа обраних депутатів, маючи своїм завданнямпідготовку законопроектів, рішень місцевихРад і розгляд інших питань, що входять до компетенції представницьких органів законодавчої влади і самоврядування, контроль за втіленням у життя прийнятих ними законів, рішень та інших правових актів.

Депутатська недоторканість — встановлена законом гарантія недопущення притягнення депутата до кримінальної, адміністративної чи іншої відповідальності без згоди на це відповідного представницького органу.

Держава — особлива політико-територіальна організація, що має суверенітет, спеціальний апарат управління й примусу і здатна надавати своїм велінням загальнообов’язкової сили для всього населення країни.

Держава соціальної демократії — організація політичної влади трудящих — власників, що становлять більшість суспільства, яка, керуючи суспільством відповідно до їх волі, забезпечує реальне здійснення і захист основних прав людини, прав нації та народу, а також задоволення соціальних потреб на загально-людських засадах свободи, справедливості і солідарності.

Держава соціально-демократичної орієнтації — організація політичної влади більшості населення, яка забезпечує необхідний консенсус усіх його частин, груп та перехід до створення умов, потрібних для реального і безперешкодного здійснення основних прав людини, прав націй (народу) та прогресу суспільства на засадах соціальної демократії.

Державна влада — здатність держави за допомогою державного апарату підкорювати своїй волі поведінку людей та їхніх об’єднань.

Державна служба — спеціально організована професійна діяльність громадян з реалізації конституційних цілей і функцій держави.

Державна дисципліна — точне дотримання всіма організаціями та громадянами встановленого державою порядку діяльності державних органів, підприємств, установ, організацій, посадових осіб по виконанню покладених на них обов’язків. Формами державної дисципліни є планова, фінансова, договірна, штатна, технологічна, службова та ін.

Державне правління — спосіб організації вищої державної влади. Д. п. характеризує порядок утворення, структуру і правове положення органів державної влади та встановлений порядок їхніх взаємовідносин. Визначальною ознакою Д. п. є правовий статус глави держави. Види сучасного Д. п.: президентськареспубліка, парламентська республіка, напівпрезидентська республіка, парламентська монархія, дуалістична монархія.

Державне обвинувачення — в кримінальному процесі діяльність уповноважених законом органів та осіб, що полягає у доведенні вини особи, яка притягнута до кримінальноївідповідальності. В суді України державне обвинувачення підтримує прокурор

Державний апарат — система органів держави, які виконують управлінські функції.

Державний режим — сукупність форм і методів здійснення державної влади.

Державний орган — особа або група осіб, організованих у встановленому законом порядку, які виступають від імені держави і у зв’язку з чим наділені державно-владними повноваженнями.

Державний устрій — спосіб поділу держави на певні складові частини та розподіл влади між нею та цими складовими частинами

Державний суверенітет — повновладдя й незалежність держави, що полягають у її праві за власним розсудом вирішувати свої внутрішні й зовнішні питання без втручання в них будь-якої іншої держави.

Державні комітети —  центральні органи виконавчої влади, які безпосередньо не формуючи урядову політику, покликані сприяти міністерствам та уряду в цілому в реалізації цієї політики шляхом виконання функцій державного управління, як правило, міжгалузевого чи між секторного характеру.

Державні підприємства — організації, які здійснюють функції держави у виробничій сфері, безпосередньо забезпечують виробництво матеріальних благ.

Державні установи — організації, які здійснюють функції держави, пов’язані зі створенням нематеріальних благ.

Деспотія — влада абсолютного монарха, особа якого обожнюється, тому відкидається необхідність додержуватися законів і моральних норм, що робить його владу дійсно нічим не обмеженою.

Дієздатність — закріплена законом здатність суб’єктів права (людей, їхніх об’єднань або спільностей) дотримуватися своїми діями своїх суб’єктивних прав та юридичних обов’язків.

Джерело підвищеної небезпеки — об’єкт, експлуатація якого пов’язана з підвищеною ймовірністю завдання шкоди оточенню.

Джерело (форма) права — засіб зовнішнього виразу права, за допомогою якого воно набуває формальної визначеності та загальнообов’язковості.

Диктатура — необмежена політична, ідеологічна та економічна влада, яка здійснюється певною групою осіб на чолі з лідером, ім’я якого може дати назву тому чи іншому правлінню (бонапартизм, сталінізм і т. ін.).

Дискримінаційна норма — норма, яка позбавляє особу певних загальновизначених прав.

Диспозиція — частина норми права, в якій визначається певне правило поведінки, тобто те, що суб’єкт повинен (або може) робити чи не робити.

Дисциплінарна відповідальність — вид юридичної відповідальності, що виникає за порушення дисципліни у сфері трудових відносин і полягає в накладанні на винних мір дисциплінарного характеру: догани чи звільнення.

Дієздатність — передбачена нормами права здатність суб’єкта своїми діями набувати й здійснювати суб’єктивні права та юридичні обов’язки.

Дія злочинна — активна, суспільно небезпечна, заборонена кримінальним законом, усвідомлена вина поведінки особою, яка заподіяла шкоду об’єктам, що перебувають під охороною кримінального закону.

Добровільна відмова від злочину — остаточна, з власної волі, з будь-яких мотивів відмова від завершення злочину при усвідомленні можливості доведення його до кінця

Договір житлового найму — письмовий документ, укладений на підставі ордера між наймодавцем і наймачем (громадянином, на чиє ім’я видано ордер), що передбачає правила користування житлом, права та обов’язки сторін із утримання жилого будинку і прибудинкової території.

Довірена особа — особа, яка в період виборчої кампанії по виборах до Рад народних депутатів має завдання ознайомити виборців з кандидатом в депутати відповідної Ради, вести за нього передвиборчу агітацію.

Довіреність — письмове уповноваження, дане довірителем іншій особі (довіреному) для засвідчення певних прав перед третіми особами.

Договір — взаємна угода між двома чи більше особами, яка спрямована на встановлення, зміну або припинення правовідносин.

Договір купівлі продажу — усна або письмова угода за якою одна сторона (продавець) зобов’язується передати майно у власність іншій стороні (покупцеві), а друга сторона зобов’язується прийняти майно і сплатити за нього певну грошову суму.

Договір міжнародний — угода між двома або кількома державами чи іншими суб’єктами міжнародного права, що встановлює їхні взаємні права і обов’язки в політичних, економічних чи інших відносинах.

Договір оренди землі — угода сторін про взаємні зобов’язання, відповідно до яких орендодавець за плату передає орендареві у володіння і користування земельну ділянку для господарського використання на обумовлений договором строк.

Договір позики — договір за яким одна сторона (позикодавець) передає другій стороні (позичальникові) у власність (в оперативне управління) гроші або речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов’язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошей або рівну кількість речей того ж роду і якості.

Дольова відповідальність — вид цивільно-правової відповідальності, за якої кожний з боржників несе відповідальність перед кредитором лише в межах тієї її частини (долі), яка встановлена для нього законом чи договором.

Допит — у кримінальному процесі слідча або судова дія, яка полягає в одержанні і закріпленні (фіксації) усних відомостей (свідчень) про істотні для цієї справи обставини.

Дорадче опитування (консультативний референдум) —провадиться з метою виявлення волі громадян при вирішенні важливих питань загальнодержавного та місцевого значення.

Дотримання норми права — форма реалізації права, яка полягає в утриманні від скоєння діяння, забороненого нормами права.

Дуалістична монархія — монархія, в якій законодавча влада переходить до представницького виборного органу (парламенту), а монарх зберігає у своїх руках виконавчу владу і по своїй волі формує уряд, відповідальний перед ним.

Дублікат — другий примірник документа, що має ту ж силу, що й оригінал/

Добавить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован