Відшкодування матеріальної шкоди, завданої працівником

femida1Нерідко виникають ситуації, коли роботодавець – підприємство чи ФОП, звертаються до суду з вимогою відшкодувати матеріальну шкоду, яка завдана його працівником. Часто ці вимоги є законними та обгрунтованими. Але буває і так, що роботодавець таким чином намагається перекласти відшкодувавання матеріальної шкоди на плечі свого працівника, хоча вини даного працівника і немає в заподіянні такої шкоди.

Отже, яким же чином можна працівнику захистити свої права? Передусім зазначу, що загальні підстави і умови матеріальної відповідальності працівників передбачені в КЗпП України.Відповідно до закону, працівники несуть матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації внаслідок порушення покладених на них трудових обов’язків. Слід наголосити, що головним є те, що працівник заподіяв шкоду внаслідок порушення трудових обов’язків, тих обов’язків, які безпосередньо передбачені трудовим договором та іншими актами, що визначають посадові чи функціональні обов’язки.

Відповідальність за невиплату заробітної плати

При покладенні матеріальної відповідальності права і законні інтереси працівників гарантуються шляхом встановлення відповідальності тільки за пряму дійсну шкоду, лише в межах і порядку, передбачених законодавством, і за умови, коли такашкода заподіяна підприємству, установі, організації винними протиправними діями (бездіяльністю) працівника. Водночас, на працівників не може бути покладена відповідальність за шкоду, яка відноситься до категорії нормального виробничо-господарського риску, а також за не одержані підприємством, установою, організацією прибутки і за шкоду, заподіяну працівником, що перебував в стані крайньої необхідності.

Строки стягнення заробітної плати

Декілька слів хочу сказати про повну матеріальну відповідальність. Так, відповідно до законодавства працівники несуть матеріальну відповідальність у повному розмірі шкоди, заподіяної з їх вини підприємству, установі, організації, у випадках, коли:

1) між працівником і підприємством, установою, організацією відповідно до статті 135-1  КЗпП укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності за незабезпечення цілості майна та інших цінностей, переданих йому для зберігання або для інших цілей;

2) майно та інші цінності були одержані працівником під звіт за разовою довіреністю або за іншими разовими документами;

3) шкоди завдано діями працівника, які мають ознаки діянь, переслідуваних у кримінальному порядку;

4) шкоди завдано працівником, який був у нетверезому стані;

5) шкоди завдано недостачею, умисним знищенням або умисним зіпсуттям матеріалів, напівфабрикатів, виробів (продукції), в тому числі при їх виготовленні, а також інструментів, вимірювальних приладів, спеціального одягу та інших предметів, виданих підприємством, установою, організацією працівникові в користування;

6) відповідно до законодавства на працівника покладено повну матеріальну відповідальність за шкоду, заподіяну підприємству, установі, організації при виконанні трудових обов’язків;

7) шкоди завдано не при виконанні трудових обов’язків;

8) службова особа винна в незаконному звільненні або переведенні працівника на іншу роботу;

99) керівник підприємства, установи, організації всіх форм власності, винний у несвоєчасній виплаті заробітної плати понад один місяць, що призвело до виплати компенсацій за порушення строків її виплати, і за умови, що Державний бюджет України та місцеві бюджети, юридичні особи державної форми власності не мають заборгованості перед цим підприємством.

Більш часто роботодавці звертаються до суду на тій підставі, що між ними та працівником укладено письмовий договір про взяття на себе працівником повної матеріальної відповідальності. Здавалося б, що при укладенні такого договору працівник обов’язково повинен відшкодувати шкоду. Але і в даному випадку є виключення. Передусім зазначу, що письмові договори про повну матеріальну відповідальність може бути укладено підприємством, установою, організацією з працівниками (що досягли вісімнадцятирічного віку), які займають посади або виконують роботи, безпосередньо зв’язані із зберіганням, обробкою, продажем (відпуском), перевезенням або застосуванням у процесі виробництва переданих їм цінностей. Перелік таких посад і робіт, а також типовий договір про повну індивідуальну матеріальну відповідальність затверджуються в порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України.

Правові позиції ВССУ у трудових спорах

Тут необхідно вказати на статтю КЗпП, яка закріплює обов’язок роботодавця створити працівникам умови, необхідні для нормальної роботи і забезпечення повного збереження дорученого їм майна. Це означає, якщо таких умов не створено (н-д не облаштовано сейфами приміщення чи автомобіль, сигналізацією і т.і.), і сталася крадіжка з приміщення чи автомобіля, а кошти знаходилися просто в шафі чи бардачку, то в такому разі потрібно дуже чітко вказувати, передусім в суді, що втрата матеріальних цінностей сталася саме з вини роботодавця (власника або уповноваженого ним органу).

Це не завжди просто зробити, тим паче, коли працівник (відповідач) займає пасивну позицію – не ходить до суду, не подає заперечень на позов. В такому разі суд може стати на сторону роботодавця (Позивача) і до кінця не розібратися в справі. Тож пораджу всім громадянам активно захищати свої права, і у разі необхідності звертатися за правовою допомогою адвоката.

Добавить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован