Front_Page_Image Правомірність винесення постанови на місці вчинення правопорушення | Адвокатское бюро Опольского "Осмарк"

Правомірність винесення постанови на місці вчинення правопорушення

femida1Чи може працівник внутрішніх справ (ДАІ) винести постанову про притягнення до адміністративної відповідальності безпосередньо після вчинення правопорушення ? Розглянемо це на прикладі ст. 122 КУпАП (перевищення встановлених обмежень швидкості руху, проїзд на заборонний сигнал регулювання дорожнього руху та порушення інших правил дорожнього руху), чинній на день написання статті, так як вона дуже «близька» всім водіям.

Мабуть, значна частина водіїв притягувалася до адміністративної відповідальності за цією статтею,  і може скаати, що майже завжди працівник ДАІ складає протокол, а потім виносить і постанову. І якщо водій погоджується з правопорушенням і зазначає це в поясненні – штраф мінімальний, в іншому випадку – штраф може бути накладений максимальний. Далі водії могли оскаржити таку постанову, однак оскарження таких постанов не входить до предмету нашого розгляду.

Порядок обжалования решений, действий или бездействия следователя, прокурора во время досудебного расследования

Основне питання – чи законно виносити такі постанови на місці вчинення правопорушення. Слід сказати, що і суди по різному визначають правомірність винесення таких постанов. Чому ж немає однієї позиції?

Відповідно до ч. 2 ст. 171-2 КАСУ, рішення місцевого загального суду як адміністративного суду у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності є остаточним і оскарженню не підлягає. Це означає, що суди першої інстанції діють як остання інстанція, а тому справи не доходять до ВАСУ. Тому суддя і вирішує так, як вважає за необхідне (ч. 2 ст. 171 2 КАСУ визнано неконституційними згідно з Рішенням Конституційного Суду України від 08.04.2015 р. N 3-рп/2015 див. внизу).

Але все ж таки з цього приводу ВАСУ розробив УЗАГАЛЬНЕНИЙ НАУКОВО-КОНСУЛЬТАТИВНИЙ ВИСНОВОК про застосування положень ст. 258 КУпАП під час вирішення справ про оскарження постанов про притягнення до адміністративної відповідальності за вчинення правопорушень, передбачених статтею 122 КУпАП. Це не зобов’язує суд першої інстанції беззаперечно діяти в рамках висновку, але свою позицію ВАСУ роз’яснив.

Виклик до слідчого. Що потрібно знати

Основні положення зводяться до такого:

стаття 258 КУпАП визначає випадки, коли протокол про адміністративне правопорушення не складається. Відповідно до частини першої цієї статті протокол не складається в разі вчинення адміністративних правопорушень, передбачених статтями 70, 77, частиною третьою статті 85, статтею 153… Тобто, в переліку статей відсутнє посилання на ст. 122 КУпАП. Відповідно до частини третьої статті 258 КУпАП у випадках, передбачених частиною першою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Тобто, постанова виноситься тільки тоді, коли це передбачено ст. 258 КУпАП.

 

ВАСУ зазначає, що перелік адміністративних правопорушень, визначених частиною першою статті 258, за які адміністративне стягнення накладається та стягується на місці вчинення правопорушення є вичерпним і може бути змінений лише законом.

Частина перша статті 258 КУпАП не містить посилання на статтю 122 КУпАП. Відповідно на ці правовідносини не поширюється положення частини третьої статті 258 КУпАП, коли уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог статті 283 цього Кодексу. Тому, винесення постанов у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 КУпАП, уповноваженими на те особами одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним і призводить до порушення прав особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, закріплених у статті 268 КУпАП, зокрема право користуватися юридичною допомогою адвоката, заявляти клопотання, подавати докази по справі тощо.

Злісна непокора та адмін арешт. Що потрібно знати.

Висновок: винесення постанов у справі про адміністративне правопорушення, передбачене статтею 122 КУпАП, уповноваженими на те особами одразу після складення протоколу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення є неправомірним.

Випадки розгляду справ про адміністративні правопорушення уповноваженими законом особами розглядати справу про адміністративне правопорушення на місці вчинення правопорушення визначені частинами першою та другою статті 258 КУпАП, в інших випадках справи про адміністративні правопорушення розглядаються за місцем вчинення правопорушення відповідно до частини першої статті 276 КУпАП (місцезнаходження органу, уповноваженого законом розглядати справу про адміністративне правопорушення у межах його територіальної юрисдикції).

Не зайвим буде нагадати, що у розгляді справи про адміністративне правопорушення можуть брати участь адвокат, інший фахівець у галузі права, який за законом має право на надання правової допомоги особисто чи за дорученням юридичної особи.

Щодо визнання неконституційним ч. 2 ст. 172-2 КАСУ 

“Конституційний Суд України дійшов висновку, що положеннями частини другої статті 171 2 Кодексу адміністративного судочинства України запроваджено у справах з приводу рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень щодо притягнення до адміністративної відповідальності непропорційні обмеження права на оскарження судового рішення, що порушує сутнісний зміст права особи на судовий захист.

Отже, Конституційний Суд України вважає, що положення частини другої статті 171 2 Кодексу адміністративного судочинства України суперечать вимогам частини першої статті 8, частини першої статті 55, пункту 8 частини третьої статті 129 Конституції України. Визнати такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними), положення частини другої статті 171 2 Кодексу адміністративного судочинства України.

Положення частини другої статті 171 2 Кодексу адміністративного судочинства України, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення”.

 

1 комментарий/коментар

  1. Аби ж воно було, так як вимагає закон…

Добавить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован