Front_Page_Image З | Адвокатское бюро Опольского "Осмарк"

З

Юридичний словник

А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  І  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Ю

Зайнятість населення — діяльність громадян, пов’язана із задоволенням особистих та суспільних потреб, що, як правило, приносить їм дохід у грошовій (заробітна плата) або іншій формах.

Загальні збори трудового колективу — найвищий орган самоуправління трудовогоколективу, що керує його справами на основі демократичних принципів і активної участі працівників у розв’язанні виробничих та інших питань.

Закон — нормативно-правовий акт, який регулює найважливіші суспільні відносини, приймається колегіальним представницьким органом державної влади (парламентом) або всенародним голосуванням (референдумом) і має вищу силу порівняно з іншими нормативно-правовими актами.

Законодавство — сукупність законів (актів найвищої юридичної сили, які видаються парламентом) даної держави.

Законність — правовий режим точного й неухильного здійснення законів та інших нормативних актів у всіх сферах державного й суспільного життя.

Законодавча влада — складова частина владних структур України, основною функцією якої є законотворчість і організація контролю за дотриманням чинного законодавства усіма структурами держави, об’єднаннями громадян та громадянами. Головним законодавчим органом Української держави є Верховна Рада.

Законодавча ініціатива — це право внесення уповноваженими державними органами й особами законопроекту в законодавчу установу згідно з установленим порядком

Законодавча регламентація — встановлення у законодавчих актах положень, правил, норм поведінки, що регулюють певне коло суспільних відносин.

Законодавча функція — основний напрям діяльності Верховної Ради України по виробленню, прийняттю, зміні чи скасуванню Закону.

Законодавчий процес — закріплена Конституцією України та законодавством обов’язкова послідовність певних дій для створення законів

Заохочення — передбачені у затверджених трудовими колективами правилах внутрішнього трудовою розпорядку матеріальні та інші заходи, що застосовуються до працівників при успішному виконанні ними трудових обов’язків.

Заповіт — розпорядження громадянина на випадок смерті про належне йому майно (у т. ч. гроші, цінні папери), зроблене у встановленій законом формі.

Заподіювач шкоди — особа, яка внаслідок неправомірної дії або бездіяльності завдала шкоду особистому або майновому благу.

Застосування правових норм — здійснювана компетентними органами або об’єднаннями організаційно-правова діяльність, результатом якої є підтвердження, зміна, встановлення чи скасування взаємних юридичних прав та обов’язків суб’єктів реалізації цих норм.

Захищеність особи — наявність розвинених і ефективних процедурно-юридичних засобів (механізмів) для вільного здійснення, охорони та захисту основних прав людини.

Заходи громадського впливу — заходи виховного характеру, що здійснюються громадськими організаціями і трудовими колективами, а також колективами громадян за місцем проживання до осіб, які порушують правила співжиття, у тому числі у передбачених законом випадках, і до правопорушників.

Збиток — перевищення суми витрат над сумою доходу, для отримання якого були здійснені ці витрати.

Звичай — правило поведінки людей, яке склалося історично, у результаті багаторазового повторення в певних ситуаціях, а тому виконується автоматично.

Звичаєве право — формально обов’язкові до виконання звичаї загального характеру, санкціоновані і забезпечувані державою.

Звільнення з роботи з ініціативи власника — розірвання трудового договору з ініціативи власника або уповноваженого ним органу на підставах і в порядку, передбаченому законодавством.

Звільнення з роботи з ініціативи працівника — одна з підстав припинення трудового договору, коли працівник протягом двотижневого терміну попереджає власника про своє звільнення, а за наявності поважних причин останній зобов’язаний звільнити працівника у терміни, вказані ним у заяві.

Зворотна чинність закону — поширення дії виданого закону на відносини, що мали місце до набуття ним чинності, з моменту їх виникнення

 Земельне законодавство — сукупність нормативно-правових актів, які регулюють земельні відносини з метою їх раціонального використання.

Землі водного фонду — землі, зайняті ріками, озерами, водоймами, болотами, гідротехнічними та іншими водогосподарськими спорудами, а також землі, виділені по берегах водойм під смуги відведення.

Землі запасу — землі, не передані у власність або не надані у постійне користування. До них належать також землі, право власності або користування якими припинено.

Землі лісового фонду — землі, вкриті лісом, а також не вкриті лісом, але надані для потреб лісового господарства.

Землі оздоровчого призначення — земельні ділянки, що мають природні лікувальні фактори, сприятливі для організації профілактики та лікування.

Землі рекреаційного призначення — землі, призначені для організованого масового відпочинку і туризму населення: земельні ділянки, зайняті територіями будинків відпочинку, пансіонатів, кемпінгів, туристських баз, стаціонарних і наметових       туристично-оздоровчих таборів, будинків рибалок і мисливців, дитячих туристичних станцій, парків, зелених зон навколо міст та інших населених пунктів, навчально-туристичних стежок, маркірованих трас, дитячих і спортивних таборів, розташовані поза землями оздоровчого призначення.

 Злочин — суспільне небезпечне, протиправне, винне й карне діяння, яке завдає чи може завдати суттєвої шкоди певним суспільним відносинам, що охороняються кримінальним законом.

Змагальність у судовому процесі — умова провадження справ у загальних та арбітражних органах, що надає рівні можливості учасникам процесу наводити аргументи на доказ своєї правоти; суд при розв’язанні справи не зв’язаний позицією сторін.

Зміст правовідносин — поділяється на фактичний — поведінка суб’єктів, та юридичний, тобто суб’єктивне право та юридичний обов’язок.

Знахідка — річ, загублена власником або особою, якій її передав власник у володіння, і ким-небудь знайдена.

Зобов’язальне право — інститут цивільного права, система норм, які регулюють майнові відносини, пов’язані з використанням товарно-грошової форми відносин у суспільстві. З/п регулює відносини економічного обігу, що виникають у зв’язку з передачею майна, використанням робіт, наданням послуг або сплатою грошей, а також відносини, що випливають з порушення майнових прав

Зовнішні функції держави — державні функції, що здійснюються в процесі спілкування держави з іншими державами та міжнародними організаціями і в яких виявляється її зовнішня політика.

Добавить комментарий

Ваш электронный адрес не будет опубликован